Рильський монастир
об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рильський монастир болг. Рилски манастир | ||||
 | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Область | Кюстендильська область | |||
| Община | Рила | |||
| Час заснування: | 946 | |||
| Код ЕКАТТЕ | 62685 | |||
| Поштовий індекс | 2643 | |||
| Телефонний код | 07054 | |||
| 42°07′59″ пн. ш. 23°20′22″ сх. д.H G O | ||||
| Висота | 1173 | |||
| Площа | 11 га | |||
| Населення | 39 (2011) | |||
| Географічно | Рила | |||
| rilskimanastir.org | ||||
| Відстань | ||||
| До обласного центру | ||||
| фізична | 56 км [3] | |||
| До Софії | ||||
| фізична | 62 км [3] | |||
| Розташування | ||||
  Рильський монастир Рильський монастир (Болгарія) | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Рильський монастир у Вікісховищі
| ||||
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рильський монастир |
Ри́льський монасти́р (болг. Рилски манастир),(болг. Манастир «Св. Иван Рилски» — «монастир святого Івана Рильського») — найбільший ставропігіяльний чоловічий монастир Болгарської Церкви. Монастир у Кюстендильській області Болгарії, на північному заході гірського масиву Рила. Входить до складу общини Рила. Він був заснований в десятому столітті св. Іваном Рильським у верхів'ях річки Рильська, (ліва притока річки Струма) на висоті 1147 м над рівнем моря. Рильський монастир є однією з найважливіших культурних пам'яток в Болгарії, символ Болгарії, у 1983 році був включений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Рильський монастир особливо активно відвідують туристи, що зупиняються в Софії чи на бальнеологічному й водночас гірськолижному курорті Боровец.
Історія[ред. | ред. код]
За переказами, заснований в 30-ті роки X століття преподобним св. Іваном Рильським (876–946 рр.), чиє ім'я він носить, починаючи з часу правління болгарського царя Петра I (927-968 рр.). Святий Іоанн жив у печері неподалік від нинішнього монастиря, тоді як сам монастир був побудований його учнями, які прийшли в гори, щоб продовжити навчання.
Майже від часу створення монастир підтримували й шанували правителі Болгарії. Мало не кожний правитель Другого Болгарського царства аж до завоювання Болгарії турками-османами жалував значні суми монастирю, завдяки чому він став культурним і духовним центром Болгарії. Розквітом монастиря був період з XII по XIV століття.
У XIV столітті, після землетрусу, монастир ґрунтовно перебудував місцевий феодал Хрельо Драговол, перетворивши його в солідно укріплений архітектурний ансамбль. Проте в середині XV століття турки розграбували і зруйнували це святе місце. До наших днів збереглися вежа (1334-1335 рр.), названа на честь Драговола, а також трон єпископа і різьблені ворота згорілої в 1833 році середньовічної церкви.
У другій половині XV століття почалося духовне і культурне відродження монастиря. У 1466 році три брати з Кюстенділа Давид, Теофан і Йоасаф домоглися в Константинополі у султана спеціальної охоронної грамоти та уклали договір про взаємодопомогу між Рильським монастирем і монастирем Святого Пантелеймона на горі Афон (оригінал цього документа зберігається в музеї монастиря). У 1469 року вони перенесли сюди зі зруйнованої турками столиці Тирново моощі св. Івана Рильського. Відроджувався і облаштовувався монастир і завдяки пожертвам Російської православної церкви, 1558 року до Москви, у пошуках грошей, церковного начиння та книг Рильського ченці відправили цілу делегацію. У XVI-XVII ст. розширюються контакти і з іншими сусідами — сербськими, румунськими, грецькими монастирями, і особливо зі слов'янськими монастирями на Святій горі.
У роки панування османів монастир виступав у ролі хранителя болгарської мови та культури. У часи болгарського національного відродження (XVIII—XIX століття) монастир згорів у пожежі (1778, 1833), але був відновлений. Уся країна збирала гроші. Саме тоді територія монастиря набула нинішнього вигляду. У 1844 Неофіт Рильський заснував при монастирі школу.
У монастирі зберігаються мощі св. Івана Рильського й чудотворна ікона Богородиці «Одигітрія» з 32 чотирикутними перегородками з мощами святих, одна з трьох найшанованіших ікон Болгарської Православної Церкви [недоступне посилання з квітня 2019][недоступне посилання з вересня 2019].
У 1976 монастир був визнаний національною історичною пам'яткою, а в 1983 — об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. З 1991 монастир підпорядковується Священному Синоду Болгарської Церкви.
25 травня 2002 папа Іоанн Павло II відвідав монастир під час свого паломництва до Болгарії.
Монастирські будови[ред. | ред. код]
Сучасний комплекс монастиря має форму неправильного чотирикутника і займає територію в 8800 м², центром її є внутрішній двір, де розташовані башта і головна церква.
Головна церква[ред. | ред. код]
Кафолікон монастиря був побудований в середині XIX століття (архитектор Павел Йоанов) на місці невеликої церкви 1343 року. Церква увінчана 5 куполами, має три вівтаря та дві прибудови. У цій церкві є відомі фрески, (в тому числі й Захарія Зографа) та ікони.
Житлова частина[ред. | ред. код]
Тут розташована стародавня бібліотека. У бібліотеці, надзвичайно багатій на книжки, що збиралися століттями, зберігаються цінні пам'ятки болгарської писемності — до 250 рукописних книг XI-XIX ст., 9 тис. стародруків, нотні записи, гравюри часу Болгарського відродження.
Монастирський музей[ред. | ред. код]
Музей на території монастиря має в своєму зібранні 35 тис. експонатів. Це і багата колекція ікон, і твори ужиткового мистецтва, культові та етнографічні предмети. Монастирський музей відомий насамперед Хрестом Рафаїла — унікальним зразком різьби по дереву, на якому зображені 104 релігійні сцени і 650 мініатюрних фігур. Ченцеві Рафаїлу створення цього шедевра (закінчений у 1802 р.) коштувало 12 років життя і втрати зору.
Монети[ред. | ред. код]
У 1981 році Рильський монастир був викарбуваний на мідно-нікелевій монеті номіналом 2 лева. Монета входить у серію монет, присвячених 1300-річчю Болгарії.
| Гурт | Ребристий |
| Маса | 11 грам |
| Діаметр | 30 мм |
| Товщина | 2.2 мм |
Галерея[ред. | ред. код]
-
Рильський монастир
-
Вхід в монастир
-
Усередині головної церкви
-
Багато прикрашений стелю головної церкви
-
Вид
-
Головна церква
-
Деталі фрескового розпису
-
Фрески західного портика
-
Вид на внутрішній двір і аркаду зовнішніх коридорів
-
Зовнішній коридор з фресками
-
Фрагмент однієї з фресок
-
Рильський монастир на фоні гір Рила
_-_fresco_2.JPG)
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2011 року, в монастирі проживали 39 осіб, з них 33 особи (94,3%) — болгари[4].
Розподіл населення за віком у 2011 році[5]:
Динаміка населення[6]:
Література[ред. | ред. код]
- Emil Ivanov: Das Bildprogramm des Narthex im Rila-Kloster in Bulgarien unter besonderer Berücksichtigung der Wasserweihezyklen, Diss., Erlangen, 2002.
- Emil Ivanov: Rila-Kloster, Artikel: RGG4, Bd. 7, 2007, Sp. 520.
- Dechkov Hristov, Hristo; et al. (1959). The Rila Monastery: history, architecture, frescoes, woodcarvings. Sofia: Bulgarian Academy of Sciences.
- Anchev, Ancho; et al. (1968). Rilski manastir. Rilʹskiĭ monastyrʹ. Das Rila Kloster. Le Monastère de Rila. The Rila Monastery. Nauka i Izkustvo.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ http://pravoslavieto.com/manastiri/rilski/index.htm
- ↑ а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською). Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською). Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Справка за населението на ман. Рилски манастир, общ. Рила, обл. Кюстендил (болгарською). Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||
