Гамкало Михайло Зенонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Зенонович Гамкало
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження11 листопада 1976(1976-11-11)
Львів, Українська РСР, СРСР
Смерть18 серпня 2022(2022-08-18) (45 років)
Благодатне, Первомайський район, Миколаївська область, Україна
(загинув у бою)
ПохованняЛичаківський цвинтар
Alma MaterЛНУ ім. І. Франка
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
командир механізованого взводу 63-ї окремої механізованої бригади
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Михайло Зенонович Гамкало (11 листопада 1976, Львів[1]18 серпня 2022, Благодатне) — український вчений-ґрунтознавець, кандидат географічних наук. Учасник російсько-української війни, старший лейтенант Збройних Сил України.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1998 р. закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, спеціальність — географія, кваліфікація спеціаліста — географ-ґрунтознавець. 1998−2001 рр. — аспірант кафедри географії ґрунтів Львівського університету. У 2002 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Кислотно-основна буферність ґрунтів Чорногірського масиву Українських Карпат»[1].

З 2002 р. працював на посаді наукового співробітника кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів. З 2003 р. працював на посаді асистента, а з 2004 — на посаді доцента кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка. Також викладав у Львівському національному університеті природокористування в Дублянах та у Київському національному університеті культури і мистецтв[2][сторінка?].

28 лютого 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Був командиром механізованого взводу 63-ї окремої механізованої бригади[2].

Загинув від важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів у с. Благодатне Миколаївської області[3].

24 серпня 2022 р. похований у Львові на Личаківському кладовищі[4].

Освітньо-наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Опублікував понад 70 наукових праць. У співавторстів з колегами, Мартою Мальською та Орестою Бордун, опублікував навчальний посібник «Туристичне країнознавство. Європа». Наукова діяльність присвячена дослідженням туристично-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, збалансованому розвитку рекреаційних територій, активним формам туризму[5].

Розробив і читав спецкурси[6]:

  • Активний туризм;
  • Безпека туризму;
  • Організація івентивного та конвенційного туризму;
  • Проектування та дизайн закладів готельно-ресторанного господарства;
  • Туристичне країнознавство;
  • Туристичний супровід;
  • Проектування об'єктів готельно-ресторанного господарства.

У 2004 р. брав участь у міжнародному проекті «Protection of Land and Water Quality and Sustainable Development of Rural Areas»; протягом червня-липня 2018 р. — у міжнародному проекті «Просторові зміни в Українських курортах Східних Бескид в 1827—2017 роках»; з 2021 р. — у реалізації міжнародного проекту «Єднає нас Буг» (PBU1/0224/16)[6].

Керував студентським науковим гуртком «Активний туризм», учасники якого займаються пішохідним, гірським, водним, велосипедним, і гірськолижним туризмом, беруть участь у спелео-екскурсіях[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Був учасником Народної чоловічої хорової капели «Прометей»[7].

Родина

[ред. | ред. код]

У Михайла Гамкала залишилися батьки, дружина Ольга Карпінська, 8-річна донька Марічка та 15-річний син Остап. Батько Михайла Зенон Гамкало — професор ЛНУ, провідний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (19 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б ЗЕНОН І МИХАЙЛО ГАМКАЛИ (батько та син). Ходорів Сьогодні (укр.). 28 жовтня 2013. Процитовано 3 вересня 2022.
  2. а б Зенон Гамкало. Facebook (укр.). Процитовано 4 вересня 2022.
  3. а б На війні на Миколаївщині загинув доцент кафедри туризму Франкового вишу Михайло Гамкало. tvoemisto.tv. Процитовано 4 вересня 2022.
  4. Львів прощається з Героєм Михайлом Гамкалом (ВІДЕО). Варта 1 (укр.). Процитовано 3 вересня 2022.
  5. Mykhaylo Hamkalo, Михайло Гамкало. scholar.google.com.ua. Процитовано 4 вересня 2022.
  6. а б в Гамкало Михайло Зенонович. Географічний факультет (укр.). Процитовано 3 вересня 2022.
  7. Народна чоловіча хорова капела “Прометей”. Центр культури та дозвілля (укр.). Процитовано 4 вересня 2022.
  8. Указ президента України №440/2023 Про відзначення державними нагородами України. 19 липня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]