Країнознавство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Країнозна́вство — синтетична наукова дисципліна, що синтезує та узагальнює різнорідні дані про політичну, економічну, соціальну, культурологічну сфери життєдіяльності суспільства, світу в цілому, окремих регіонів, держав та країн.

Країнознавство вивчає:

  • географічне розташування міжнародних туристичних центрів
  • соціально-економічні ресурси
  • природні ресурси
  • антропогенні ресурси

На сучасному етапі країнознавство спрямоване на дослідження природно-історичного та соціально-економічного спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства.

Об'єкт і предмет країнознавства[ред.ред. код]

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні, регіональні та глобальні угрупування[1].

Предмет країнознавства охоплює міжнародний вимір діяльності держав та розвитку їхніх взаємовідносин з іншими суб’єктами глобального політичного простору в рамках окремих регіонів та світу в цілому. Предмет країнознавства стосується сфери інтересів різних природничих, гуманітарних і соціально-економічних наук: географії, політології, історії, економіки, культурології, релігієзнавства, етнології, мовознавства тощо. Відповідно виділяються й різні напрями країнознавства – географічне, історичне, економічне, політологічне, культурологічне, етнологічне, культурно-лінгвістичне, міжнародне та ін[2].

Комплексні країнознавчі характеристики[ред.ред. код]

Основним продуктом країнознавчих досліджень є комплексні країнознавчі характеристики країн та регіонів світу. Створення комплексних країнознавчих характеристик пов’язане з упровадженням системного підходу до країнознавчих досліджень[1].

При цьому глобальний світ розглядається як середовище функціонування країн, які аналізуються як багаторівневі системи, складені з багатьох підсистем – географічної, геологічної, етно-демографічної, соціальної, економічної, політичної, культурної тощо.

Оскільки при їхній побудові дослідник систематизує зібрану ним інформацію про країну, не є суттєво важливим, яку конкретно схему такої характеристики він обирає в рамках конкретного дослідження. Важливішою є одноманітність використовуваної схеми щодо різних країн. Саме це дає можливість швидкої обробки, порівняння й передачі накопиченої та систематизованої інформації[1].

Як правило, комплексна країнознавча характеристика країни містить інформацію про її:

  • Територію і географічне розташування (площа, особливості рельєфу, клімату, фізико-, економіко- та політико-географічне положення).
  • Природу і природокористування (особливості природних умов, рослинний і тваринний світ, забезпеченість ресурсами, всесвітньо відомі природні пам’ятки).
  • Народонаселення (кількість та етнічний склад населення, його структура, тривалість життя, розміщення, міграції, типи поселень).
  • Суспільство (державний устрій і форма правління, політичний режим, особливості політичної та правової систем, етимологія назви країни, державна й національна символіка, геополітичне становище, зовнішня політика й міжнародні зв’язки, образ країни у науковому та загальнокультурному дискурсі).
  • Історичний розвиток (етапи територіального розвитку, зміна форм державного устрою та правління, а також державних утворень, які функціонували на терені країни в різні історичні періоди, еволюція форм природокористування, розміщення господарства і населення в історичній ретроспективі).
  • Господарство (провідні галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери послуг; територіальна структура економіки й економічні райони).
  • Культуру (етногеографічні особливості, традиції, культурні пам’ятки, внесок у світову культурну спадщину видатних діячів науки, літератури, музики, образотворчого мистецтва).
  • Зв’язки з Україною (дипломатичні відносини, політична, економічна, військова, культурно-гуманітарна співпраця, кількість українців, які постійно мешкають в країні, українські громадські організації, відомі у світі особистості з українськими коренями).

Комплексна країнознавча характеристика на основі системного підходу синтезує широкий спектр інформації про країну, обрану в якості об’єкта дослідження, упорядковуючи, систематизуючи її та роблячи придатною для проведення порівнянь, а також швидкого ознайомлення та вивчення [1]

Цільові (проблемні) країнознавчі дослідження[ред.ред. код]

Окрім комплексного країнознавства, широкого розповсюдження набули цільові або проблемні країнознавчі дослідження. В залежності від завдань дослідників, їх поділяють на наукове, навчальне, геоінформаційне, культурно-просвітницьке, прогнозне й конструктивне, військове, географічне, історико-георафічне, культурно-географічне, політико-географічне, релігійне, спортивне, демографічне, етноконфесійне, медико-географічне, екологічне, лінгвістичне країнознавство, а також країнознавче забезпечення зовнішньої політики[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Кривонос, Р.А. view/2642/2348. Країнознавча характеристика як засіб отримання та передачі наукового знання про країни світу. http://journals.iir.kiev.ua (укр.). 
  2. Країнознавство : підручник / В.П. Крижанівський, М.С. Дорошко, В.І. Головченко та ін.. ; за ред. [М.С. Дорошка]. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2012. – 439 с. + 16 с. (карти). – (Вища освіта ХХІ ст.). - С. 13.

Література[ред.ред. код]

  • Кривонос Р. А. Країнознавча характеристика як засіб отримання та передачі наукового знання про країни світу // Міжнародні відносини. Серія "Політичні науки". – 2015. – № 9. – http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/ view/2642/2348.
  • Країнознавство : довідник / Я. Б. Турчин, Л. О. Дорош, О. Н. Горбач ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. – 296 с. : іл. – ISBN 978-617-607-322-2
  • Країнознавство : навч. посіб. / О. В. Килин; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. - Львів, 2014. - 471 c.
  • Країнознавство: підручник / В. І. Головченко, М. С. Дорошко, П. М. Ігнатьєв та ін.; за ред. В. П. Крижанівського, В. І. Головченка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2009.
  • Країнознавство : підручник / В. П. Крижанівський, М. С. Дорошко, В. І. Головченко та ін.. ; за ред. [М. С. Дорошка]. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2012. – 439 с. + 16 с. (карти). – (Вища освіта ХХІ ст.).
  • Країнознавство: теорія та практика : підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К. : ЦУЛ, 2012. – 528 с. – Бібліогр.: с. 523-525 (88 назв). – ISBN 978-611-01-0288-9
  • Країнознавчий словник-довідник / І. А. Дубович; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2002. - 587 c. - Бібліогр.: с. 577-579.
  • Масляк П. О. Країнознавство: Підручник — К: Знання, 2008. — 292 с.
  • Туристичне країнознавство. Азія та Океанія : навч. посіб. [для науковців, викл. та студ. за напрямами: "Менедж. орг.", "Туризм" і "Географія"] / М. П. Мальська, О. Ю. Бордун, М. З. Гамкало ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – К. : ЦУЛ, 2013. – 184 с. – ISBN 978-617-673-123-8
  • Туристичне країнознавство. Європа : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. П. Мальська, М. З. Гамкало, О. Ю. Бордун. – 2-ге вид., стер. – К. : ЦУЛ, 2010. – 224 с. – Бібліогр.: с. 220-221 (45 назв). – ISBN 978-966-364-834-7
  • Туристичне країнознавство : навч. посіб. для ВНЗ / А. Ю. Парфіненко. – Х. : Бурун книга, 2009. – 288 c.
  • Методика страноведческого исследования / Под редакцией Н. С. Мироненко. — М., 1993. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.