Ганс Халбан
| Ганс Халбан | |
|---|---|
| фр. Hans von Halban | |
 | |
| Народився |
26 січня 1908[1] Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія[1] |
| Помер |
28 листопада 1964 (у віці 56 років) Неї-сюр-Сен[2] |
| Поховання | Ларшан |
| Місце проживання |
Кран-Монтана Париж |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція Австрія |
| Діяльність | фізик, фізик-ядерник |
| Alma mater | University of Zurich |
| Галузь | фізика |
| Заклад |
Копенгагенський університет Федеральна вища технічна школа Цюриха Колеж де Франс[2] Університет Оксфорда[2] |
| Науковий ступінь | доктор філософії[d] (1936) |
| Науковий керівник | Edgar Meyerd[3] |
| Аспіранти, докторанти | Michael Anthony Graced[3] |
| Діти | 3 |
 Ганс Халбан у Вікісховищі | |
Ганс Генріх фон Халбан (англ. Hans Heinrich von Halban, 24 січня 1908 — 28 листопада 1964) — французький фізик австрійсько-єврейського походження.
Сім'я[ред. | ред. код]
По батьківській лінії походив від польських євреїв, які виїхали з Кракова до Відня у 1850-х роках. Його дід, Генріх Блюменшток, був високопоставленим чиновником імперії Габсбургів і був нобілітований імператором Францем Йосифом I у 1880-х роках, прийнявши ім'я Ріттер Генріх Блуменшток фон Хальбан. Згодом родина відмовилася від прізвища Блюменшток, як і від використання «фон» після Другої світової війни. Родина його матері походила з Богемії, а його прадід, Моріц фон Фіалка, був полковником під час австро-прусської війни 1866 року.
Попри те, що сім'я була навернена в католицизм, вона ніколи не дотримувалася релігійних обрядів. Ганс Гальбан був переконаним секуляристом.
Освіта та дослідження[ред. | ред. код]
Ганс Хальбан народився в Лейпцигу та переїхав до Вюрцбурга, де його батько Ганс фон Халбан старший став професором фізичної хімії. Почав вивчати фізику у Франкфурті-на-Майні та закінчив докторські студії в Цюрихському університеті в грудні 1934 року[4].
Потім два роки працював з фізиком-ядерником з Нільсом Бором в Інституті фізики Копенгагенського університету. У співпраці з Отто Фрішем виявив, що важка вода має дуже низьке поглинання нейтронів порівняно зі звичайною водою[5].
У 1937 році Гальбана запросили приєднатися до команди Фредеріка Жоліо-Кюрі в Колеж де Франс у Парижі. До команди також входили Френсіс Перрен і Лью Коварскі. У 1939 році група виміряла середнє число нейтронів, випущених під час поділу ядер[6], і встановила можливість ядерних ланцюгових реакцій і виробництва ядерної енергії[7][8]. У серпні група показала, що швидкість поділу оксиду урану збільшується при зануренні у звичайну воду[9].
Протягом того ж літа уряд Едуара Даладьє зміг придбати 185 кг важкої води з Norsk Hydro у Норвегії та таємно відправити її до Франції для використання командою Collège de France.
Нещодавно знайдені документи[ред. | ред. код]
У 1940 році Джеймс Чедвік переслав роботу Халбана та Лью Коварські з Кембриджа до Королівського товариства. Він попросив затримати газети, оскільки вони не підходять для публікації під час війни. У 2007 році товариство виявило документи під час перевірки своїх архівів[10].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #125031823 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в http://teachnuclear.ca/all-things-nuclear/atomic-theory/famous-contributors/hans-von-halban/
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Dissertation 18. Dezember 1934, Hans H. von Halban jun. in Helvetica Physica Acta. 8, 65–81 (1935). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2023.
- ↑ Danish publications of Hans von Halban jun. and Otto Frisch in 1937–1938. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 4 січня 2014.
- ↑ von Halban, H; Joliot, F; Kowarski, L (1939), Nature, № 143, с. 470, 680.
- ↑ Perrin F. (1939). Calcul relatif aux conditions eventuelles de transmutation en chaine de l'uranium. Comptes Rendus. 208: 1394—6.
- ↑ Waltham, Chris (2002), An Early History of Heavy Water, Physics, Vancouver, arXiv:physics/0206076, Bibcode:2002physics...6076W.
- ↑ Weart, S (1979), Scientists in Power, Harvard UP.
- ↑ Science/Nature: Nuclear reactor secrets revealed, UK: BBC, 1 червня 2007
Посилання[ред. | ред. код]
Annotated Bibliography for Hans von Halban, Alsos Digital Library for Nuclear Issues, WLU, архів оригіналу за 4 серпня 2010, процитовано 8 січня 2020.
|
