Гапоненко Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Гапоненко
Народився 20 грудня 1969(1969-12-20)
Сквира, Україна
Помер 8 січня 2020(2020-01-08) (50 років)
Тегеран, Іран
·Збиття Boeing 737 під Тегераном
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність льотчик
Відомий завдяки Командир Boeing 737—800.
Alma mater Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації
Нагороди Герой України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гапоненко.

Володимир Іванович Гапоненко (нар. 20 грудня 1969(19691220), Сквира — пом. 8 січня 2020, Тегеран) — український льотчик.[1] Пілот авіакомпанії Міжнародні авіалінії України[2] Командир екіпажу рейсу PS752 Boeing 737.[3] Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Гапоненко у 1987 році вступив до Кіровоградського вищого льотного училища цивільної авіації (нині Кропивницька льотна академія Національного авіаційного університету), яке закінчив у 1992 році, за фахом «Експлуатація повітряного транспорту» за спеціалізацією «Повітряна навігація». Інженер-штурман[4].

З 1992 року розпочав роботу в Борисполі на посаді штурмана літака Ту-134. За інформацією Міжнародних авіаліній України, Гапоненко мав 11600 годин нальоту на літаках Boeing 737, в тому числі 5500 годин у якості командира повітряного судна[5].

Могила Володимира Гапоненка та Олексія Наумкіна, Берковецьке кладовище

8 січня 2020 року загинув в результаті збиття літака Boeing 737 рейсу PS752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» ракетами Протиповітряної оборони Ірану[6]. За словами офіційних представників Ірану, причиною трагедії став людський фактор.

Похований на Берковецькому кладовищі у Києві разом із пілотом-інструктором літака Олексієм Наумкіним (ділянка № 86, 50°29′19″ пн. ш. 30°23′41″ сх. д. / 50.4887278° пн. ш. 30.3947389° сх. д. / 50.4887278; 30.3947389).

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Катерина Гапоненко[7][8]
  • Дві доньки

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Київ вулицю Анатолія Пантелькіна перейменували на вулицю Володимира Гапоненка.[10]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Опублікували імена екіпажу літака, який розбився у Тегерані [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.].
  2. ↑ ЕКІПАЖ РЕЙСУ PS752. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  3. ↑ Серед загиблих внаслідок авіакатастрофи в Тегерані — випускник кропивницької «льотки». Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  4. ↑ Що відомо про загиблих авіарейсу Тегеран-Київ. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  5. ↑ Ким були загиблі в авіакатастрофі в Ірані українці?. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  6. ↑ Президент Ірану про збитий літак МАУ: глибоко шкодуємо. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  7. ↑ Дружина просила не летіти: що відомо про загиблого командира літака, який розбився в Ірані. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  8. ↑ Боярчанин Володимир Гапоненко був командиром літака, який розбився в Ірані. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  9. ↑ Указ Президента України від 29 грудня 2020 року № 600/2020 «Про присвоєння звання Герой України»
  10. ↑ У процесі дерусифікації та з метою увіковічення українських Героїв у столиці перейменували та найменували ще 29 об’єктів. KYIV CITY COUNCIL (укр.). Процитовано 18 січня 2024.
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 207
29 грудня 2020 		Наступник:
Філіпчук Ігор Ярославович Лихно Денис Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гапоненко_Володимир_Іванович&oldid=42213322