Філіпчук Ігор Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Ярославович Філіпчук
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Філіпчук Ігор Ярославович.jpg
Загальна інформація
Народження 11 жовтня 1982(1982-10-11)
Пожарки
Смерть 14 серпня 2014(2014-08-14) (31 рік)
Хрящувате
Поховання Луцький район
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо Сороковий
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Яросла́вович Філіпчу́к (11 жовтня 1982 — 14 серпня 2014) — солдат батальйону «Айдар», псевдо «Сороковий». Герой України (посмертно).

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Проживав з батьками в м. Луцьку. В складі групи швидкого реагування Самооборони Майдану Волині Ігор охороняв громадський порядок в області, їздив на українсько-білоруський кордон.

З початком бойових дій записався до батальйону «Айдар».

14 серпня 2014 року, о 06:00 ранку, на український підрозділ під Хрящуватим в атаку пішли проросійські сили у складі 2 танків і піхоти, за словами Ореста Каракевича — російського спецназу[1]. Орест з побратимом «Старшиною» зупинив піхоту вогнем підствольних гранатометів, боєць Микола Борода («Пiтбуль») кулеметним вогнем відсік решту піхоти, через що ворожi танкісти розгубились[1]. Ігор Філіпчук підбив один з танків — для цього він тричі виходив з укриття та здійснював постріл із РПГ, за третім разом вже пошкоджений танк здійснив постріл у відповідь, через який Ігор загинув. При виконанні бойового завдання загинули Олександр Колотвін, Дмитро Дібрівний, Іван Качур, Пилип Слободенюк, Руслан Кушов, Ігор Філіпчук, Володимир Юричко, працівник «Айдару» Володимир Зюзь.

Похований у с. Гаразджа Луцький район Волинська область.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (3 грудня 2020, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2]
  • Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі'[3]
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)

Вшанування[ред. | ред. код]

В м. Луцьку по вулиці Берестова на фасаді будинку, де проживав Ігор Філіпчук, відкрито меморіальну дошку на його честь.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Айдар - батальйон Героїв. Одинадцять днів важкого бою. Фото. Гал-інфо. Процитовано 2017-08-15. 
  2. Указ Президента України від 3 грудня 2020 року № 536/2020 «Про присвоєння І.Філіпчуку звання Герой України»
  3. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 206
3 грудня 2020
Наступник:
Атрашкевич Едуард Юрійович Гапоненко Володимир Іванович