Гармаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гармаки
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Барський район
Рада/громада Гармаківська сільська рада
Код КОАТУУ 0520281201
Облікова картка Гармаки 
Основні дані
Засноване 1493
Колишня назва Станковичі
Населення 1157
Площа 3,698 км²
Густота населення 312,87 осіб/км²
Поштовий індекс 23011
Телефонний код +380 4341
Географічні дані
Географічні координати 49°06′14″ пн. ш. 27°32′47″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.54639° сх. д. / 49.10389; 27.54639Координати: 49°06′14″ пн. ш. 27°32′47″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.54639° сх. д. / 49.10389; 27.54639
Середня висота
над рівнем моря
318 м
Водойми р. Ровок
Місцева влада
Адреса ради 23011, Вінницька обл., Барський р-н, с. Гармаки, вул. Леніна, 33г, тел. 33-2-31
Карта
Гармаки is located in Україна
Гармаки
Гармаки
Гармаки is located in Вінницька область
Гармаки
Гармаки

Гарма́ки — село в Україні, в Барському районі Вінницької області.

Історія[ред.ред. код]

В люстрації 1493 року село згадується як Станковичі.

1567 року село було спалене при нападі татарської орди.

Колись були Нові Гармаки і Старі Гармаки.

Король Сигизмунд Август надав навколишні землі Єнджею (Андрію) Терліковському та його нащадкам. Король Ян Казимір 1658 року підтверджує цей привілей на користь спадкоємця Терліковських Кшиштофа Кавецького. Далі Гармаки дісталися одному з його трьох синів — чернігівському підчашому Яну Кавецькому. Його дочка отримала Старі Гармаки у посаг при одруженні з Петром Хржонстовським. Їх син Станіслав Хржонстовський 1763 року продав маєтності Антонію Міхалу Дембовському — ротмістру народної кавалерії та червоногрудському хорунжому.

У 18 сторіччі в селі було збудовано палац, не дійшов до сучасності.

В часі Барської конфедерації Дембовський в ній брав активну участь, за це Гармаки унього конфіскували, але згодом повернули назад. 1786 року два його сини — Юзеф і Фелікс Дембовські, поділи батьківський маєток, Гармаки з трьома навколишніми селами дісталися Юзефу.

В 1794 році всі маєтки Юзефа Дембовського конфіскували за участь у збройному повстанні Тадеуша Костюшки, Гармаки з околицями дісталися в російські руки.

В Старих Гармаках була дерев'яна Покровська церква — згоріла в 1798 році.

Племінник Юзефа Дембовського — Костянтин Дембовський, офіцер Ізмайлівського полку викупив Нові Гармаки з російських рук.

Згодом Дембовський підпоручиком уланів великого князя Костянтина, 1809 року покидає російське військо і переходить до гусарів Умінського, в чині полковника працює в штабі французького маршала Ніколя-Шарля Удіно.

Вавжинець (Лаврентій) Марчинський близько 1820 року писав, що Нові Гармаки, «село безлісне, в гарному місці, добре забудоване», було власністю генерала Е.Соколинського, 52 душі. Гармаки Старі були розділені між Кавецькими Яном, Андрієм та Ксаверієм, «125 душ».

1822 року на місці попередниці зведена мурована церква Івана Богослова в Нових Гармаках.

Протягом 1830-х років в Гармаках та сусідніх селах діяли повстанці Устима Кармалюка, Ілля Малярчук був цьому загоні.

Після реформи 1861-го року при розмежовуванні земель селяни Гармаків вимагали передати їм 200 десятин поміщицької землі, дізнавшись про відмову, селяни самі захопили землю, виорали та засіяли. Поміщик викликав поліцію, багатьох селян було покарано різками.

В 1866 році Гармаки отримала у спадок Ядвіга Вітославська, від неї — Зофія (Софія) з Вітославських Мержеєвська.

Палац в Гармаках. Зображення до Першої світової війни.

В жовтні 1923 року у селі засноване сільськогосподарське кооперативне товариство «Праця».

Під час другого голодомору у 19321933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 8 осіб[1].

Згідно перепису населення УРСР, населення села на початку 1970-х років становило 1712 людей.

В часі нацистсько-радянської війни в рядах Радянської армії воювало 340 жителів села.

На території села розташовувалася центральна садиба колгоспу, господарство мало в користуванні 3683 га землі, з них 2570 орної.

В селі діяло відділення радгоспу Ялтушківського цукрокомбінату.

В селі працювало дві бібліотеки, восьмирічна школа, медичний пункт, пологовий будинок.

Видатні уродженці[ред.ред. код]

Яків Байда-Голюк (1895 - 1963) військовий діяч, активний учасник антибільшовицького повстанського руху в Україні у 1918 -1925. Соратник отамана Якова Гальчевського. Сотник Армії УНР.

Економіка[ред.ред. код]

В сучасному селі розвинено приватний зелений туризм.

Працює колективне сільське господарство «Надія», селянські фермерські господарства «Галинка», «Ян», «Нептун».

Освіта[ред.ред. код]

Функціонує загальноосвітня школа 1-2 рівнів.

Релігія[ред.ред. код]

Свято-Іоано-Богословський храм села відноситься до УПЦ МП.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]