Слобода-Ялтушківська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Слобода-Ялтушківська
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Барський район
Рада/громада Ялтушківська сільська рада
Код КОАТУУ 0520286515
Облікова картка Слобода-Ялтушківська 
Основні дані
Населення 864 людини (перепис 2001 року)
Територія 3.564 км²
Площа 1.27 км²
Густота населення 242.42 осіб/км²
Поштовий індекс 23022
Телефонний код +380 4341
Географічні дані
Географічні координати 48°58′33″ пн. ш. 27°30′20″ сх. д. / 48.97583° пн. ш. 27.50556° сх. д. / 48.97583; 27.50556Координати: 48°58′33″ пн. ш. 27°30′20″ сх. д. / 48.97583° пн. ш. 27.50556° сх. д. / 48.97583; 27.50556
Водойми Лядова
Місцева влада
Адреса ради 23021 с. Ялтушків, вул. Леніна, 15
Карта
Слобода-Ялтушківська is located in Україна
Слобода-Ялтушківська
Слобода-Ялтушківська
Слобода-Ялтушківська is located in Вінницька область
Слобода-Ялтушківська
Слобода-Ялтушківська

Слобода́-Ялтушкі́вська — село в Україні, в Барському районі Вінницької області. Розташоване на берегах річки Лядової.

Історія села[ред.ред. код]

Село Слобода-Ялтушківська засноване наприкінці першої половини 18-го століття, щоб допомогти заселити землі, знелюднені після турецької займанщини Поділля (1672-1699) у південній Україні. Після того як турки відступили з Поділля, польська влада того часу запросила людей повернутися до регіону і для заохочення на деякий час скасувала податки, рентові платежі (чинш) і військові повинності тим, хто так зробив. Внаслідок цього з'явилося багато поселень, названих "слободами" (вільними поселеннями), на Поділлі. Слобода Ялтушківська (Jałtuszkowska або Jołtuszkowska Słoboda польською) була заснована біля містечка Ялтушкова (тепер село Ялтушків) через ставок, на протилежному березі річки Лядової.

Перші згадки про Слободу Ялтушківську виявлено в польських офіційних документах, а саме в акті, за допомогою якого Антоній, князь Любомирський (Antoni Benedykt Lubomirski - http://pl.rodovid.org/wk/Osoba:444874), мечник королівський, уступає зі староства Барського на користь свого брата Францишка Любомирського (Franciszek Ferdynant Lubomirski - http://pl.rodovid.org/wk/Osoba:493922), старости бецького (???) (starosta Biecki). В акті, у якому перелічено всі села, що належали до Барського староства, згадується й Слобода Ялтушківська. Акт уступу датований 10 липня 1761 року, а “привілей” Августа III, що дозволяє уступання, датований у Варшаві 27 жовтня 1759 року.

Привілей князя Францишка-Фердинанда Любомирського громаді м. Ялтушкова (нині с. Ялтушків Барського району Вінницької області) на осадження слободи (5.06.1765 р.) починається такоюим висловом: "...бажаючи новоосідаючим давнішим людям м. Ялтушкова по спустошенні поновити права і у тих правах їх затвердити..." Тобто, у даному випадку йдеться про людей, які уже мешкали в Ялтушкові, але з якоїсь причини втратили своє майно і змушені були залишити насиджені місця на деякий час.

Зі Збірника документів ("Sumariusz dokumentow do dobr Barskich") видно, що о. Францишек Фердинанд Любомирський у 1773 випустив трирічний контракт оренди під заставу 12 тис. злотих на село Слобода Ялтушківська Андрієві Даджбогові Бенькевичу (Andrzej Dadzibog Bienkiewicz), мечникові парнавському. Термін оренди мав початися 23 квітня 1773 р.

За переказом спочатку село було на південо-західному боці містечка в ур. Селище. Там у 1901 р. ще стояв кам"яний хрест, як казали, на місці церкви. Там знаходили монети, уламки посуду. З розповідей старожилів виходило, що одним з перших на території села поселився коваль, чи то запрошений, чи то куплений (?) з Німеччини. Земля була відведена для садиби на давньому забутому цвинтарі (пізніше при проведенні земляних робіт знаходили рештки давніх поховань).

Наприкінці 18-го ст. Ялтушківська Слобода опиняється у власності Казимира Красовського (Kazimierz Krassowski), воєводи Червоногородського. Після нього село успадкував відповідно до розділу з братом його син Пій Крассовський (Pius Krassowski), маршалок могилівський, по чиїй смерті 1856 року Слобода переходить до його сина Клеменса Крассовського (Klemens Krassowski). Нарешті 1871 року власником став Казимир Красовський (Kazimierz Krassowski), син Клеменса (принаймі до 1900 року). Більш як сто років Слобода Ялтушківська була у володінні чотирьох поколінь родини Крассовських. У Слободі-Ялтушківській раніще була дерев'яна церква, перебудована 1789 року зі старої церкви, яка простояла 100 років. 1891 року цю церкву продали у с. Буцні Могилівського повіту для будівництва місцевої церкви. Нова церква Різдва Богородиці збудована у 1884-1887 рр.: дерев'яна з дерев'яною дзвіницею, одноярусний іконостас 1897 року.

На сході села, вище балків, був хутір Погорілове. Останнім, хто його залишив - був Захарій Бенедиктович Гринішин (Бенедь), який працював ветеринаром у колгоспі. Він мав трьох синів - Петра, Григорія й Бориса. Потім вони розселилися по Слободі. Перед ними переселась до Слободи родина Устина (Юстика) Ковальова, батька Володимира Устиновича Ковальова. Східніше від Погорілового колись було місто Борисове, яке в давнину було спустошене східними кочовими племенами. Там біля лісосмуги робились розкопки, які підтвержують досить високий рівень поселення.

Перелік прізвищ і прізвиськ в метричній книзі[ред.ред. код]

Перелік прізвищ і прізвиськ, які зустрічаються в метричній книзі 1768-1795 рр. церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Ялтушківська Слобода Могилівського повіту Подільської губернії (тепер Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області)[1]: Бабій, Бабійчук; Баль, Балюк, Балькіцький; Бартчин; Батовський*; Бебех, Бебешко; Безносюк; Білінський*; Білогородка; Боднар, Боднарець, Боднаренко, Боднарчук; Богатир, Богатирчук; Болітний; Борщук, Борщенко; Брелінський, Брилінський; Буґа (Буга); Бураницький*; Буртник, Буртничок; Бутовський*; Ванден, Ванденко, Ванденчук; Василишин; Вівчар; Війт, Війтович; Возний, Возняк; Воловода, Воловоденко, Воловодюк, Воловодченко, Воловодчик; Ворона, Воронюк; Ганчар, Ганчарик; Гармата, Гарматюк; Гладюк; Глухий, Глухенький; Гнатишин; Горецький; Гринченко; Гринишин; Гуменний; Гунчак; Гутаревич; Ґирбуленко; Ґімельовий, Ґімельчук; Ґордійчин; Ґродза, Ґроза; Ґут (Гут), Ґутик (Гутик); Данилишин; Дзюба; Дідик; Дмитришин; Донець; Дранка, Дранчук; Дриботайло, Дриботайлишин; Дудник, Дудничок; Дяк, Дячок; Єжель; Журавель, Журавлик; Жураковський; Забуранський; Завадка, Завадюк, Завадовий; Заворітний; Заграй; Заєць, Зайчик; Зубачинський*; Іванчишин; Ільчишин; Кардасевич; Кацалаба, Коцалаба, Косалаба, Кацалабовий; Кекель; Кифишин; Коваль, Ковальчук; Ковбасишин; Колісник; Комар; Котчишин; Кравчук, Кравчишин; Краснопольський*; Крачковський; Кріличок; Критюк; Кршичеська; Кудляк, Кудлюк, Кудлючок, Кудлячок; Купровський; Кулинич; Курка, Курочка; Кучер, Кучерик; Кушнір, Кушнерик, Кушнірчук; Лабчастий, Глабчастий, Лабчатий, Лабчастюк; Лалак; Лавриченко; Левчик, Левочко, Левчук; Лисенко; Ліпський; Лушній; Лялька, Ляльчик; Ляховечка, Ляховецький; Маляр; Матковський*; Мекекечка; Миколишин; Мельник; Мнюшок; Могилівський; Монастирський; Мордушка; Муляр, Мулярчик, Мулярчук; Муравський; Назаренчук; Наконечний; Наливайко; Настуняк; Нищот; Олійник, Олійницький; Орґаністюк, Орґанісчук, Орґаніщук; Осавул; Осадчук; Паламар; Пампушка; Партикевич; Пасічник; Пастух, Пастушенко; Пашута; Пирч, Перчик; Підгірняк; Плахотнюк, Плахотнючок; Погорілий; Полішук, Поліщук; Полятичка; Походощук, Походовщук, Походовський; Пресобський, Присобський, Пршесобський*; Прошак; Пшітка; П'ясецький*; Райко; Рак, Рачок, Раченко, Раченчишин; Ращук; Реверендюк, Превередюк; Ремез, Ремезюк; Решітник; Рівний; Римар; Романович; Романовський; Сіримаха; Скрипник, Скрипничок; Слободян, Слободяник; Слюсар, Слюсарчук; Станіславчук; Станкевич*; Стецюк, Стецючок; Стрижак, Стрижачок; Стратійчук; Ткач, Ткачук; Тодоришин; Федькович*; Федоришин; Чорній; Швець, Шевчук, Шевчун, Шевчуник; Шмирхль, Шмирхель, Шмирхлишин; Ягодянка, Ягодянчук; Яловий; Ярковський; Яровий

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ЦДІАК України, фонд 224, опис 1, справа 348.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.