Ялтушків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ялтушків
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Барський район
Рада/громада Ялтушківська сільська рада
Код КОАТУУ 0520286503
Облікова картка Ялтушків 
Основні дані
Засноване 1431
Населення 1929
Площа 5,03 км²
Густота населення 636,21 осіб/км²
Поштовий індекс 23021
Телефонний код +380 4341
Географічні дані
Географічні координати 48°59′28″ пн. ш. 27°30′32″ сх. д. / 48.99111° пн. ш. 27.50889° сх. д. / 48.99111; 27.50889Координати: 48°59′28″ пн. ш. 27°30′32″ сх. д. / 48.99111° пн. ш. 27.50889° сх. д. / 48.99111; 27.50889
Середня висота
над рівнем моря
277 м
Водойми р. Лядова
Відстань до
районного центру
16 км
Відстань до
залізничної станції
Бар 23 км
Місцева влада
Адреса ради 23021, с. Ялтушків, вул. Леніна, 15; тел. 35-3-85
Карта
Ялтушків is located in Україна
Ялтушків
Ялтушків
Ялтушків is located in Вінницька область
Ялтушків
Ялтушків

Ялтушкі́в — село в Україні, в Барському районі Вінницької області.

Географія[ред.ред. код]

У селі річка Безіменна впадає у Лядову, ліву притоку Дністра.

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

У селі виявлено 2 поселення трипільської культури. Перше поселення — найбільше трипільське поселення у Придністров'ї[1]. розташоване на південний схід від села, на похилому правому березі р. Лядова, в урочищі Борисове Поле, займає довгий мисоподібний виступ плато, утворений вигином річки. Площа становить 100—120 га. Планування, ймовірно, концентричними колами з радіальною забудовою центральної ділянки. Поселення було відкрито у 1965 р. розвідками краєзнавця В. Д. Гопака. Досліджувалася В. П. Прилипком, С. М. Рижовим і В. О. Шумовою у 1978, 1983, 1993 рр. Розкопано 2 житла-«площадки». Матеріали зберігаються у фондах Вінницького краєзнавчого та Вінницького обласного художнього музеїв. Пам'ятку віднесено до петренської групи початку етапу СІ[2][3][4][5][6][7].

Друге поселення трипільської культури розташоване на північно-східній околиці села, займає схили лівого берега р. Лядова. На поверхні виявлена кераміка з поліхромним розписом та заглибленим орнаментом. Пам'ятка відкрита у 1965 р. краєзнавцем В. Д. Гопаком, віднесено до етапу BI-BII[8][9].

Історія[ред.ред. код]

Містечко Ялтушків, згадується з 1431 р. Того року після жорстокої боротьби Польщі та Литви за Поділля, стало польським замком. 1440—1450 стає важливим пунктом Побужжя. Стає містечком з 1537 року, коли його придбала королева Бона Сфорца. Магдебурзьке право дано десь 1546 р.

У 1550 р. стався напад волохів. Ялтушків розташовувався над самим Татарським шляхом, тому часто часто піддавався нападам турецько-татарським загарбникам. Так, у 1549, 1568 і 1569 рр. татари спустошили містечко.[10]

В 1672 −1699 роках за Бучацьким договором Поділля разом із Ялтушковом був під владою Туреччини.

На місті старої церкви, у 1721 році на кошти прихожан будують нову, Свято-Троїцьку. У храмі зберігався образ св. Миколая, створений у 1790 році ротмістом Балтазаром Момбенем. Коли під час великої пожежі 1859 року в містечку ледь не згоріла церква, віряни винесли ікону і вітер змінив свій напрямок. Цей храм проіснував до 1876 року, коли збудували іншу Троїцьку церкву.[11]

У 1844 році у Ялтушкові діяли цегельний, винокурний, пивоварний заводи, пізніше — цукровий завод. Усі вони належали місцевому пану.

З 1879 року відкрито церковно-приходську школу, а у 1898 році на кошти прихожан для неї побудовано нову будівлю.

У 1881—1884 на кладовищі побудовано дерев'яну церкву без дзвіниці на честь Казанської Божої Матері. При будівництві використано іконостас Троїцької церкви 1721 року.[12]

На початку XX століття у селі вже були поштова станція та поштово-телеграфна контора. Діяли двокласне та однокласне училище, школа, дві церковно-приходські школи, церква, костел, два єврейські молитовні доми, земська лікарня та лікарня при цукровому заводі, аптека, трактир, лісовий склад, безліч лавок та мануфактур. Двічі на місяць, по четвергах, тут проводились ярмарки.[13]

Також відомі Ялтушківська Слобода (зараз західна частина села), що прилягала до Ялтушкова зі сторони озерця, що місцеві прозвали Гнилим ставком, землями якої наприкінці XIX століття володів воєвода Червоногородський, дворянин Казимір Клементійович Крассовський (1320 десятин).

Підлісний (Посад) Ялтушків відомий з 1563, названий від імені засновника козака Ялтуха. Велика частина земель належала дворянину Антону Августовичу Червинському (943 десятини) та купцю Василю Захаровичу Кобилянському (577 десятин), меньша частина — дворянину Григорію Івановичу Бачинському (191 десятина). Тут у 1780 році побудовано дерев'яну церкву св. Трійці. У 1873 році вона була розібрана та поруч побудована нова, з іншим іконостасом. В 1873 році поблизу церкви з'являється капличка в пам'ять Олександра II.[14]Діяла церковно-приходська школа та однокласне училище, Верхівська земська лікарня та декілька мануфактур.[15]

Ялтушків у складі УРСР[ред.ред. код]

Після лютневої революції 1917 року, в січні 1918 року тут встановлено Радянську владу.

З 1921 року починає працювати шкіряний завод та селекційна станція.

У 1922 виникає комсомольська організація.

7 березня 1923 року утворено Ялтушківський район, центром якого став Ялтушків.[16] Завершено відновлення цукрового заводу, 12 майстерень, 4 цегельні, друкарня та млин.

Тут 1928 року працювало дві семирічні школи, одна з яких стане середньою у 1934.

У 1929 році починається насильницька колективізація селян. 1930—1932 масові висилки власників господарств до Сибіру та Карелії.

Ялтушківський район ліквідований 3 лютого 1931 року з віднесенням території до складу Барського району.[17]

При заводі запрацював клуб та кінотеатр.[18]

Роки Голодомору[ред.ред. код]

Містечко постраждало від голодомору 1932—1933 років.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Хоча у 1931—1934 роках під селищем були побудовані три ДОТи[19], вони виявились не тривкими, до того ж, озброєні лише кулеметами. Тому 15 липня 1941 року німці швидко окупували Ялтушків. Одразу ж на базарній площі було створено гетто. Оскільки Ялтушків був єврейським містечком та славився своєю великою синагогою з парком, побудованою власником цукрового пісочного та рафінадного заводів Іоном Зайцевим. Євреїв зобов'язали малювати жовті кола на одягу, працювати. Їх усіляко цькували, забороняли навіть ходити тротуарами. Більше за все діставалось від нового власника заводів барона фон Люптєва.

20 серпня 1942 розстріляли близько 450 євреїв. 14 жовтня 1942 року німці зібрали більше тисячі євреїв гетто для нібито переміщення в інше місце. Колонну завели на ночівлю до прирейкових складів цукрового заводу, а наступного дня відвезли за 5 км до протитанкового рову поблизу села Мигалівці та розстріляли.[20] Тут у 1962 році між двома братськими могилами буде встановлено меморіальну дошку.

120 молодих людей німці вивезли на роботи до Німеччини.

З осені 1941 року з'являється підпільна група, яку очолив інженер заводу В. Банос. У квітні 1942 створено ще одну групу директора школи І. Щербацького. Вони розповсюджували листівки, виводили з ладу обладнання цукрового заводу.

Близько 500 місцевих жителів боролися на фронтах, безліч із них нагороджено.

25 березня 1944 року після тяжких боїв Ялтушків нарешті було звільнено від окупантів. Загинуло у боях за Ялтушків 360 радянських воїнів.

І вже у вересні 1945 знову запрацював завод.[21]

Цукровий завод[ред.ред. код]

Північніше містечка, у 1871 році розташовано цукровий завод Ялтушківського товариства і місцеві мешканці часто потерпали від того, що навесні та восени забруднялась річка Лядова.

При заводі діяла лікарня.

У травні 1905 року відбувся страйк робітників.

За рік завод виробляв 500,000 пудів цукрового піску та 860,000 пудів рафінаду. Тут працювало більше 1700 чоловік.

За часів Першої та Другої світової завод зазнавав значних руйнувань та розкрадань обладнання.

У 1955 році на селекційній станції селікціонер Олександр Попов вивів новий сорт цукрового буряка Ялтушківський одноростковий-2 , у 1958 разом із Г. Мокан — районований. Менш відомі гібриди Я-010, Я-026, Я-476, Я-116.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  2. Гопак В. Д. Материалы к карте Винницкой области // НА М НАНУ Ф.е. № 1965/73. — С. 8-9
  3. Магомедов Б. В., Рыжов С. Н., Лобай Б. И. Отчет Винницкого отряда Лесостепной Правобережной экспедиции 1983 года. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. № 1983/7а. — стор. 23-24
  4. Прилипко В. П., Рижов С. М., Шумова В. О. Дослідження трипільського поселення поблизу с. Ялтушків на Середньому Дністрі // Археологічні дослідження в Україні 1993 р. — К., 1997. — С. 110—111
  5. Рижов С. М., Круц В. О. Динаміка розселення трипільських общин в Середньому Побужжі // Тези доповідей восьмої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. — Вінниця, 1989. — С. 11-12
  6. Прилипко В. П., Рижов С. М. Дослідження трипільського поселення біля с. Ялтушків // Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 1985. — С. 14-15
  7. Прилипко В. П., Рижов С. М., Шумова В. О. Звіт про проведення охоронних археологічних досліджень трипільського поселення біля с. Ялтушків Барського району Вінницької області // НА М НАНУ. — Ф.е. № 1993/27
  8. Гопак В. Д. Материалы к карте Винницкой области // НА М НАНУ Ф.е. № 1965/73. — стор. 8-9
  9. Рижов С. М., Круц В. О. Динаміка розселення трипільських общин в Середньому Побужжі // Тези доповідей восьмої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. — Вінниця, 1989. — С. 11-12
  10. Жарких М. І. Храми Поділля
  11. Жарких (2007). Храми Поділля. Київ. 
  12. Сіцінський Є. (1901). Приходы и церкви Подольской епархии. 
  13. Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты, Киев. Тарасовская 6 (1913). Весь Юго-Западный край. 
  14. Сіцінський Є. (1901). Приходы и церкви Подольской епархии. 
  15. Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6. 
  16. Постанова Президії ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  17. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 33 від 3 лютого 1931 року «Про реорганізацію районів УСРР»
  18. Тронько (1968). Історія міст і сіл УРСР (українською). Історія міст і сіл УРСР. с. 124–133. 
  19. Доты Летичевского укрепрайона. Район Ялтушкова. 
  20. Всеизраильская ассоциация "Уцелевше в концлагерях и гетто". 
  21. Тронько (1972). Історія міст і сіл УРСР. Том 02. Вінницька область. Гол. ред. УРЕ АН УРСР. 

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.