Гаусс (місячний кратер)
| Гаусс | |
|---|---|
 Світлина зонда Lunar Reconnaissance Orbiter | |
| Координати | 36°00′36″ пн. ш. 79°04′48″ сх. д. / 36.01000000002777313° пн. ш. 79.08000000002778052° сх. д. |
| Діаметр | 170,7 км |
| Глибина | 2,640 км |
| Довгота ранкового термінатора |
284° |
| Епонім | Карл Фрідріх Гаус |
  Гаусс | |
Кра́тер Га́усс (лат. Gauss) — стародавній великий метеоритний кратер у північно-східній частині видимого боку Місяця. Названа присвоєно в честь німецького математика, механіка, фізика, астронома і геодезиста Карла Фрідріха Гаусса (1777—1855) й затверджена Міжнародним астрономічним союзом у1935 році. Утворення кратера відбулось у нектарському періоді[1].
Опис кратера[ред. | ред. код]
Найближчими сусідами кратера є: кратер Зенон[en] на північному заході, кратер Босс на півночі північному заході, кратер Ріман[en] на північному сході, кратер Білз на сході, кратери Релей[en] і Юрі[en] на південному сході; кратер Сенека[en] на півдні, а також кратери Берос[en] і Хан[en] на південному заході. На північному заході від кратера знаходиться Озеро Надії. Селенографічні координати центру кратера 36°01′ пн. ш. 79°05′ сх. д. / 36.01° пн. ш. 79.08° сх. д., діаметр 170,7 км[2], глибина 2,64 км[3].
Кратер має полігональну форму, за час свого існування зазнав значних руйнувань, вал кратера найбільше зберігся у північній частині, у південній частині він найбільше зруйнований і прокреслений радіальними борознами. Внутрішній схил валу має терасоподібну структуру у північно-західній частині і сліди обвалів у північно-східній частині. Середня висота валу кратера над навколишньою місцевістю становить 1860 м[1]. Дно чаші кратера є рівним і поцятковане безліччю кратерів різного розміру; найбільшими з яких є сателітні кратери Гаусс E, Гаусс F, Гаусс G у південно-західній частині чаші (див. нижче), Гаусс W у південно-східній частині і Гаусс В у східній. У північно-західній частині знаходиться низка коротких хребтів, ланцюжок піків перетинає кратер з півночі на південь. Майже по усьому периметру чаші кратера тягнеться система борозн.
У силу свого розташування поблизу північно-східного лімбу Місяця кратер має при спостереженнях із Землі спотворену форму і умови його спостереження залежать від лібрації Місяця.
Сателітні кратери[ред. | ред. код]
- Утворення сателітного кратера Гаусс B відбулось у нектарському періоді[1].
- Утворення сателітного кратера Гаусс C відбулось у пізньоімбрійському періоді[1].
Див. також[ред. | ред. код]
- Список кратерів на Місяці
- Місячний кратер
- Морфологічний каталог кратерів Місяця
- Планетна номенклатура
- Селенографія
- Селенологія
- Пізнє важке бомбардування
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Lunar Impact Crater Database // Lunar and Planetary Institute (англ.)
- ↑ а б Довідник Міжнародного астрономічного гоюзу. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 24 червня 2020.
- ↑ John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гаусс (місячний кратер)- Цифровий фотографічний атлас Місяця (англ.)
- Світлини кратера з борту Аполлона-8, Аполлона-14, Аполлона-16, Аполлона-17
- Опис кратера на сайті The Moon-Wiki (англ.).
- Andersson, L.E., and E.A. Whitaker NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. — NASA Reference Publication 1097, October 1982.
