Гедіке Олександр Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гедіке Олександр Федорович
Основна інформація
Дата народження 4 березня 1878(1878-03-04)
Місце народження Москва, Російська імперія
Дата смерті 9 липня 1958(1958-07-09)[1][2][…] (80 років)
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії композитор, піаніст, органіст, музичний педагог, викладач університету
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі Паул Пабст
Інструменти фортепіано і орган
Жанри опера і класична музика
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія

Олександр Федорович Гедіке (20 лютого (4 березня) 1877, Москва — 9 липня 1957, Москва) — російський композитор, органіст, піаніст, педагог, засновник радянської органної школи. Народний артист РРФСР (1946). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1948).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в німецькій сім'ї. Дід Гедіке, Карл Андрійович, відомий у Москві педагог, служив також органістом московської католицької церкви Святого Людовіка Французького, батько, Федір Карлович, працював там же і викладав у Московській консерваторії, двоюрідним братом Гедіке був композитор Н. К. Метнер.

У 1898 Олександр Гедіке закінчив Московську консерваторію, де навчався у П. А. Пабста та В. І. Сафонова по класу фортепіано, у А. С. Аренського, Н. М. Ладухіна та Г. Е. Конюса по теорії музики та композиції.

В 1900 брав участь у Третьому Рубінштейнівському конкурсі в Відні як піаніст і як композитор, у композиторській номінації був удостоєний першої премії за Концертштюк для фортепіано з оркестром.

З 1909 був професором Московської консерваторії по класу фортепіано, з 1919 — завідував кафедрою камерного ансамблю. У 1923 очолив клас органа (грі на якому навчався з дитинства під керівництвом батька) і дав свій перший сольний концерт на інструменті Великого залу Консерваторії. Серед його учнів-органістів — Н. Я. Вигодський, М. Л. Старокадомський, Л. І. Ройзман, С. Л. Діжур, Г. Я. Гродберг, І. Д. Вейс.

У репертуарі Гедике були всі органні твори І. С. Баха, а також власні перекладення для органа фрагментів з опер, симфонічних та фортепіанних творів.

Стиль Гедіке-композитора перебуває під впливом органної культури та відзначений серйозністю та монументальністю, ясністю форми, майстерним володінням поліфонічним письмом. Водночас Гедіке — спадкоємець традицій російської класичної школи. Він є автором чотирьох опер, кантат, безлічі симфонічних, фортепіанних та органних творів, концертів та камерних творів для духових інструментів, романсів та обробок російських народних пісень.

Похований у Москві на Введенському кладовищі.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Левик Б. Александр Гедике. ― М., 1947.
  • А. Ф. Гедике. Сборник статей и воспоминаний / Сост.: К. Аджемов. — М., 1960.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. International Music Score Library Project — 2006.
  3. Musicalics

Посилання[ред. | ред. код]