Духові музичні інструменти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Духові музичні інструменти

Духові́ музи́чні інструме́нтимузичні інструменти, що являють собою різні за розмірами та матеріалом трубки, в яких внаслідок коливання стовпа повітря, що міститься в них усередині, утворюється звук.

Характер звука духових музичних інструментів залежить від форми та обсягу повітря в них, способу видобування - вдування повітря в канал інструмента, механізму виникнення коливань та матеріалу, з якого виготовлено резонатор. Зміна частоти коливань, а відповідно і висоти звуку інструменту досягається музикантами у два способи:

  • збільшуючи або зменшуючи обсяг звучного стовпа повітря за допомогою спеціальних пристосувань — клапанів, вентилів, пістонів, куліс, якими музикант керує пальцями;
  • сильнішим вдуванням розсікаючи стовп повітря на дві, три, чотири й т.д. частини, внаслідок чого починає звучати не основний тон, а якась із його верхніх гармонічних складових.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку духові інструменти мали прикладне значення: насамперед були засобом передавання сигналів на значну відстань у мисливців, пастухів, у війську. Різноманітні роги й кістки тварин стали основою всіх різновидів сучасних духових інструментів. Дотепер знаходять примітивні інструменти, зокрема ріг зі зрізаним вузьким кінцем, глиняні та інші вироби, що звучать.

Класифікація духових інструментів[ред. | ред. код]

Духові інструменти прийнято поділяти на дерев'яні й мідні. Ця класифікація історично зумовлена матеріалами, що використовувались для виготовлення інструментів, однак у наш час відображає спосіб звуковидобування, застосовуваний на них. Так, флейта, що відноситься до дерев'яних духових, може бути виготовлена з металу або навіть скла, деякі моделі гобоя або кларнета виконані із пластику й інших матеріалів, саксофон завжди виготовляється з металу, але також вважається дерев'яним інструментом. Інструменти, що називаються мідними, роблять не тільки з міді, але також з латуні, срібла й інших металів.

Існують також клавішні інструменти, де повітря приводиться у коливальних рух за допомогою спеціальних міхів або механічних пристроїв — це такі інструменти, як орган, акордеон та інші, однак ці інструменти як правило не розглядають як духові, а відносять до пневматичних інструментів.

Дерев'яні духові інструменти[ред. | ред. код]

Дерев'яними називаються духові інструменти, основним принципом гри на яких є регулювання довжини звучного стовпа повітря шляхом відкривання отворів, розташованих на корпусі інструмента на певній відстані один від одного. Збудження коливань стовпа повітря здійснюється або за допомогою язичка (язичкові — гобой, кларнет, фагот, саксофон та їх різновиди) або за рахунок розсічення потоку повітря поперечним отвором у головці інструменту (лабіальні — флейта, блок-флейта).

На ранніх етапах свого розвитку ці інструменти виготовлялися винятково з дерева, завдяки чому і названі були дерев'яними. Деякі сучасні інструменти такого типу (флейти, саксофони) ніколи не виготовляються з дерева, для інших інструментів дерево застосовується поряд з іншими матеріалами.

Мідні духові інструменти[ред. | ред. код]

Мідними називаються духові інструменти, принцип гри на яких полягає в одержанні звуків гармонічного ряду шляхом зміни сили потоку повітря, що вдмувається в інструмент, або особливим положенням губ виконавця. Раніше звукоряд цих інструментів був натуральним, пізніше, з винаходом у 1830-і роки вентильного механізму мідним інструментам став доступний хроматичний звукоряд. На тромбоні хроматичний звукоряд забезпечується завдяки особливій висувній трубці — кулісі.

Як правило, ці інструменти виготовляються з металу (латуні, міді, рідше срібла), хоча деякі з інструментів епохи Середньовіччя й бароко з подібним способом звуковидобування (наприклад, серпент) були виконані з дерева.

Використання[ред. | ред. код]

В сучасній практиці мідні духові використовують як в симфонічних та духових оркестрах, так і як сольні інструменти. Духові інструменти поширені також і в народній музиці — це свиріль, сопілка, зурна, най та інші

Література[ред. | ред. код]

  • Духові інструменти в музичному житті людства / Володимир Апатський // Мистецькі обрії'99 : альманах : наук.-теорет. пр. та публ. / Акад. мистец. України. — К., 2000. — 105-115.
  • Інструментознавство (інструменти духових оркестрів) : навч. посіб. / Л. Л. Дражниця; М-во культури і туризму України, Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. - Л. : ЗУКЦ, 2011. - 168 c. - Бібліогр.: с. 162-164
  • Історія духового музичного мистецтва України від найдавніших часів до початку XX ст. / Валерій Олександрович Богданов . – Харків : Видавнича група "Основа", 2000 . – 344 с. : іл., нот. – На укр. яз. - ISBN 5-7768-0683-6
  • Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. — ISBN 966-7924-10-6.
  • Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры. – Т. І. – М: Музыка, 1973; Т. II. – М: Музыка, 1983.
  • Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах. — М.: Музыка, 1989. — 207 с., с нотами.

Посилання[ред. | ред. код]