Лишайники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rhizocarpon geographicum на кварці

Лишайники — організми, що утворилися внаслідок симбіозу водоростей або ціанобактерій (автотрофів) і грибів (сапрофітів).

Будова[ред.ред. код]

Тіло лишайника складається з гіфів гриба, що утворюють зовнішні (коркові) шари лишайників, і водоростей (хлорела) або ціанобактерій (носток). До субстрату (каміння, ґрунт, дерева) лишайники прикріплюються ризоїдами.

Типи лишайників[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • коркові або накипні лишайники у вигляді накипу (кірки);
  • листуваті — округлі пластини , що виростають до 5-6 сантиметрів;
  • кущисті — стеблоподібна слань у вигляді кущиків, гриви (довжиною до 50 сантиметрів).

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножуються вегетативно. Мають спеціальні утворення — соредіїклітин водорості і гіфів гриба) утворюються всередині слані, а виштовхуються з неї назовні, та ізидії — вирости верхньої кірочки слані. На відміну від соредій, ізидії відламуються разом з шматочками лишайника.

Особливості[ред.ред. код]

Xanthoria parietina

Однією з характерних особливостей лишайників є висока стійкість до несприятливих умов, особливо водозабезпечення, інтенсивності освітлення, температури. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря (біоіндикатори).

Значення[ред.ред. код]

Лишайники нагромаджують біомасу, корм для тварин (ягель), виділяючи лишайникові кислоти, сприяють вивітрюванню гірських порід, ґрунтоутворенню. Є сировиною для хімічної та фармацевтичної промисловостей (евернія, цетрарія), їжею людини (цетрарія ісландська), парфумерії. Потребують охорони від надмірного пошкодження.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]