Гер'є Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Гер'є, 1915 рік

Гер'є Володимир Іванович (Guerrier, 17 (29) травня 1837, Ховріно, Московська губернія — 30 червня 1919, Москва) — російський історик, громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), професор загальної історії Московського університету (1868—1904), засновник Московських вищих жіночих курсів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1837 році в підмосковному селі Ховріно в сім'ї нащадків вихідців з Гамбурга, що приїхали до Росії наприкінці XVIII століття. Рано втратив батьків і виховувався у родичів. Протестантського віросповідання.

Середню освіту здобув у Москві в парафіяльному училищі при євангелічно-лютеранської церкви Петра і Павла на Козьмодем'янськ вулиці (нині Старосадскій провулок), у приватному пансіоні Еннеса. У 1854 році вступив на історико-філологічний факультет Московського університету. По закінченні курсу на словесному факультеті Московського університету, був залишений при університеті для приготування до професорського звання і, разом з тим, зробився викладачем літератури й історії в першому московському кадетському корпусі. У 1862 році захистив магістерську дисертацію: «Боротьба за польський престол в 1733 р.» і був відправлений за кордон, де пробув три роки (у Німеччині, Італії та Парижі).

Обраний у доценти по кафедрі загальної історії, він почав викладати в Московському університеті з 1865 року. У 1868 р. їм була захищена дисертація: «Лейбніц і його століття», на ступінь доктора, після чого він видав, на підставі матеріалів, що знаходяться в Ганновері, книгу про відносини Лейбніца до Петра Великого і збірник документів з листування цього філософа, що відносяться до Росії. Почав свою викладацьку роботу з читання курсів з історії середньовіччя, Герье, ставши професором, головним чином зосередив свої інтереси на викладанні періоду між римської і новою історією. Його курси завжди відрізнялися систематичністю, змістовністю і широтою поглядів. Він започаткував семінар з загальної історії в Московському університеті.

З 1872 по 1905 рік стояв на чолі заснованих ним Московських вищих жіночих курсів.

Політична діяльність[ред.ред. код]

З 1906 року — член державної ради за призначенням. У політичній діяльності він примкнув до октябристів.

Голосний Московської міської думи, працював у різних думських комісіях. З 1888 по 1905 роки він був головою комісії, яка розробила організацію піклування про бідних, введеного в 1894 р., влаштувала будинок для народних розваг і представила Думі проект страхування домашньої прислуги.

Похований на П'ятницькому цвинтарі в Москві

Основні праці[ред.ред. код]

  • «Очерк развития исторической науки»(1866)
  • «L'abbe de Mably» (1886)
  • «Понятие о власти и народе в наказах 1789 г.» (1884)
  • «Идея народовластия накануне революции 1789 г.»
  • «Зодчие и подвижники Божьего царства. Блаженный Августин»
  • «Апостол нищеты и любви. Франциск из Ассизи»
  • «Французская Революция в освещении Тэна»
  • «Первая Государственная дума»
  • «Вторая Государственная дума»
  • «Второе раскрепощение — закон 9 ноября 1906 г.»
  • «Значение третьей Думы в Истории России» (1912)
  • Речь об Александре и Наполеоне в 1812 г.

Джерела[ред.ред. код]