Гладишовський Антін Омелянович
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| Гладишовський Антін Омелянович | |
|---|---|
| Народився | 5 травня 1881 Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 12 жовтня 1923 (42 роки) Львів, Польська Республіка |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР |
| Національність | українець |
| Батько | Гладишовський Омелян Антонович |
Антін Омелянович Гладишовський (5 травня[2] 1881,[3][4][5][6], Тернопіль, нині Україна — 12 жовтня 1923, Львів) — український громадський, економічний і культурно-освітній діяч.
Батько — повітовий[7] лікар-русин[8] Омелян Гладишовський.[9], якого в 1898 році обрали послом до Галицького крайового сейму. При цьому він переміг на виборах Івана Франка, хоча лікаря вважали технічним кандидатом (Степан Новаківський називав його урядовим кандидатом[10]). Є твердження, що йому допомагали польські політичні кола, які не хотіли бачити Франка в сеймі[11]. Яцко Остапчук у своїх спогадах стверджував, що на виборах переміг Франко, однак після тривалої паузи оголосили, що з перевагою в 4 голоси послом став лікар Гладишовський, якого підтримували як поляки, так і майже всі духівники-греко-католики[8]. Газета «Громадський голос» писала, що в жовтні 1898 року під час розгляду в Тернопільському суді позову щодо побиття Іваном Франком селянина Михайла Підгайного, який був наклепом, останній одному зі свідків сказав, що «мав відкричати своє, бо я дістав від Гладишовського 20 зр.» (золотих ринських).[12]
Закінчив цісарсько-королівську гімназію в Тернополі (потім Перша тернопільська гімназія)[13]. За спогадами Іванни Блажкевич, у 1898 році як учень 7 класу сказав батькові — повітовому лікарю: «Чи ви, тату, знаєте, проти кого висуваєте свою кандидатуру на посла? Як ви можете ставати на дорозі такої великої людини, як Франко? Тату, що ви робите?»[7] Навчався на правничому факультеті Віденського університету[13][14]. За одними даними, закінчив Торгову академію у Львові[14], за іншими, навчався у такому ж закладі у Відні[13].
У 1912—1923[3][13] роках був директором «Крайового союзу кредитового» у Львові. Також був діяльним у різних українських організаціях: член надзірної[15] ради Ревізійного союзу українських кооператив, Контрольної комісії Крайового союзу господарчо-торгових спілок, товариства «Сільський господар», видавничої спілки «Діло». У 1914 та 1919—1923 роках — голова вчительського товариства «Рідна школа».
Помер у Львові на 42 році життя о 5 ранку 12 жовтня 1923 року. Парастас за померлим відбувся в каплиці Боїмів, поминальне богослужіння відправили в соборі святого Юра. Похований на полі № 5 Личаківського цвинтаря.
Син[13] Олександер (1888[3]—1966, США) — перший секретар посольства УНР в Швейцарії, Данії, проживав у маєтку в с. Купчинці.[16]
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Дата — з його надгробку.
- ↑ а б в Гладишовський Антін… — С. 385.
- ↑ Також можна зустріти 1880 рік (див.: Видатні діячі товариства «Рідна школа»: Остап Макарушка і Антін Гладишовський [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 8.), 1881 чи 1882 (див.: Некролог А. Гладишевського[недоступне посилання з травня 2019]… — С. 1.
- ↑ У його некролозі вказано, що помер у 42 році життя.
- ↑ 22 травня 1860 — дата, яку навів І. Гаврильцьо в ТЕС (Гаврильцьо І. Гладишовський Антін… — С. 359.) — значно відрізняється від попередніх.
- ↑ а б Блажкевич І. Іван Франко в Купчинцях // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 64.
- ↑ а б Остапчук Я. Із моїх споминів // Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 94.
- ↑ Гуцал П. Гладишовський Омелян Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 144. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 82—83.
- ↑ Савак Б. Данина пам'яті Івана Франка. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
- ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 48.
- ↑ а б в г д Гаврильцьо І. Гладишовський Антін… — С. 359.
- ↑ а б Герцюк Д. Гладишовський Антін… — С. 650.
- ↑ У теперішньому значенні — Спостережної.
- ↑ Дуда І. Гладишовський Олександр Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359. — ISBN 966-528-197-6.
- Видатні діячі товариства «Рідна школа»: Остап Макарушка і Антін Гладишовський [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.] / Упоряд.: О. Герега, К. Костишина. — 10 с.
- Гаврильцьо І. Гладишовський Антін // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 359. — ISBN 966-528-197-6.
- Герцюк Д. Гладишовський Антін [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 650. — ISBN 966-02-3355-8.
- Гладишовський Антін // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 385.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
- Некролог А. Гладишевського[недоступне посилання з травня 2019] // Діло. — 1923. — Ч. 156 (10037) (14 жовт.). — С. 1.
