Гнойовик звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнойовик звичайний
Імаго гнойовика звичайного (Шотландія)
Імаго гнойовика звичайного (Шотландія)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Scarabaeoidea
Родина: Геотрупи (Geortupidae)
Підродина: Geotrupinae
Рід: Geotrupes
Вид: Гнойовик звичайний
Linnaeus, 1758
Біноміальна назва
Geotrupes stercorarius
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Geotrupes stercorarius
EOL logo.svg EOL: 232554
ITIS logo.svg ITIS: 929865
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 166345

Гнойовик звичайний (Geotrupes stercorarius) — вид жуків-гнойовиків родини Geotrupidae, поширений у помірній зоні Палеарктики.

Опис[ред. | ред. код]

Тіло кремезне, відносно велике, 1,6-2,7 см у довжину. Спинна поверхня чорна або чорнувато-синя, по краю передньоспинки та надкрил з синьою чи зеленуватою облямовкою. Нижня поверхня металево-фіолетова чи синя, вкрита чорними волосками. Надкрила з 7 пунктирними борозенками між шовом та плечовим горбком.

Булава антен проста, пластинчаста, матова.

На задніх гомілках 3 поперечні ребра з зовнішнього боку.

Генетика[ред. | ред. код]

Диплоїдний набір хромосом 2n=22. У гнойовика звичайного відсутня послідовність TTAGG, характерна для теломер багатьох комах.[1]

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Самиця риє глибоку нірку під купою посліду копитних ссавців, куди відкладає яйце.

Літають ввечері. Перед зльотом у повітря, жуки піднімають температуру власного тіла (яке важить близько 1 граму) за допомогою скорочень крилових м'язів, які не призводять до руху крил. Скоротливий термогенез допомагає жукам розігрітися для польоту в прохолодний час доби.[2]

Гнойовиків звичайних поїдають кажани, борсуки, дикі свині[3] тощо. На нижній поверхні жуків часто знаходяться німфи більше 20 видів кліщів, переважно з ряду Mesostigmata.

Ареал[ред. | ред. код]

Поширений у помірній зоні Євразії. На північ до Фінляндії.

В Україні зустрічається у більшості областей, окрім південних степових: не знайдений в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій областях, у Криму[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Frydrychová, Radmila; Marec, František (2002). Genetica 115 (2): 179–187. ISSN 00166707. doi:10.1023/A:1020175912128. 
  2. Heinrich, B. (2007). THE ORIGIN OF INSECT THERMOREGULATORY STUDIES. Journal of Experimental Biology 210 (2): 177–179. ISSN 0022-0949. doi:10.1242/jeb.000679. (англ.)
  3. Schley, Laurent; Roper, Timothy J. (2003). Diet of wild boar Sus scrofa in Western Europe, with particular reference to consumption of agricultural crops. Mammal Review 33 (1): 43–56. ISSN 0305-1838. doi:10.1046/j.1365-2907.2003.00010.x. (англ.)
  4. В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 298. (рос.)