Гніздичне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гніздичне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Збаразький
Рада/громада Гніздичненська сільська рада
Код КОАТУУ 6122481801
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1 277
Територія 3.250 км²
Густота населення 392.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47332
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д. / 49.81083; 25.64472Координати: 49°48′39″ пн. ш. 25°38′41″ сх. д. / 49.81083° пн. ш. 25.64472° сх. д. / 49.81083; 25.64472
Відстань до
районного центру
25 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 47332, с. Гніздичне
Карта
Гніздичне. Карта розташування: Україна
Гніздичне
Гніздичне
Гніздичне. Карта розташування: Тернопільська область
Гніздичне
Гніздичне

Гніздичне у Вікісховищі?

Гнізди́чне — село в Україні, в Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на сході району. Центр сільради, якій підпорядковані села Хоми та Чеснівський Раковець.

До села приєднано хутори Галатава, Ломаки та Салабай.

Населення — 1757 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Гніздичне впереше згадується у 1463 році як маєток князя Семена Васильовича Несвицького-Збаразького-Колоденського при поділі батьківських маєтків між Семеном Васильовичем, Василієм Васильовичем Збаражським і Солтаном. У 1518 році, після смерті Марії Семенівни Несвицької-Рівненської, дружини тоді вже покійного Семена Васильовича, його внучка, Анна-Тетяна Гольшанська, вносить Гніздичне разом з іншими селами до власності свого чоловіка, князя Костянтина Івановича Острозького. За даними «Словника географічного Королівства Польського» («СГКП»), 4 травня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння Гніздичним та іншими селами, отриманими як спадок бабці його першої дружини.

У 1583 році належало князю Василю Костянтину Острозькому.

13 січня 2019 року церковна громада Преображення Господнього перейшла з колишньої УПЦ МП до об'єднаної Помісної Української Православної Церкви[1].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Преображення Господнього (1832; мурована).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1973; скульптор М. Фурманов).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]