Збаразькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Родовий герб Збаразьких — Корибут

Збаразькі — українсько-литовсько-польський магнатський князівський рід другої половини 15 століття — першої половини 17 століття, власники великих маєтностей на Волині і Поділлі. Легендарним патроном роду князів Збаразьких та Вишневецьких вважався Жиґимонт Корибутович (хоча уже достеменно доведено, що князі Збаразькі були Рюриковичами за походженням, а не Гедиміновичами). Прізвище походить від міста Збаража (тепер Тернопільська область), яке належало даній родині та вважалося їх родовим гніздом.

Версія походження від Рюриковичів[ред.ред. код]

Згідно версії, прийнятої більшістю істориків і генеалогів на даний час, рід князів Збаразьких був гілкою князів Несвіцьких, котрі вели свій початок, за деякими версіями, з турово-пинських Рюриковичів. Засновник роду — князь Федько Несвізький (Несвіцький)[1], староста подільський (1432/33, 1434), в деяких документах він також титулувався князем Несвіцьким, Вінницьким і Збаразьким. 1434 року він забезпечив непорушність удільного Збаразького князівства, передавши його своєму середньому синові Василю (пом. по 1463), який підписувався як князь на Збаражу. У свою чергу сини останнього Солтан († 1472), Василь († 1474) і Семен (пом. 1 квітня 1481) титулували себе князями Збаразькими (1463 р.). Також, в деяких старовинних документах засновноком роду князів Збаразьких подається князь Дениско Мокосієвич, без посилання на його походження. Князівські роди Порицьких, Воронецьких, та найвідоміший — Вишневецьких, були гілками князівського роду Збаразьких.

Каспер Несецький вважав батьком Семена, Солтана та Василя князя Данила (Дашка).

Версія походження від Гедиміновичів[ред.ред. код]

В документах того часу (XV ст.) часто згадується князь Федір Корибутович, який також мав володіння на Волині, тому деякі історики (князь Юзеф Пузина, Антоній Прохаска, Ілона Чаманьська і ін.), висловили припущення про тотожність князів Федора Корибутовича та Федора Несвіцького. Згодом історики (граф Казімеж Стадніцький, Юзеф Вольф) довели хибність цієї гіпотези, це були дві різні постаті. Підтвердженням того, що Збаразькі не можуть бути Гедиміновичами є старовинний документ, віднайдений істориком графом К. Стадніцьким, в якому говориться, що всі сини князя Дмитра Корибута, а отже і князь Федір Корибутович померли, не залишивши нащадків чоловічої статі.

Генеалогічні дослідження[ред.ред. код]

Походження князів Збаразьких від Рюрика остаточно було підтверджене в результаті проведених генетичних досліджень, на що звернув увагу відомий польський вчений Маріуш Ковальський в своїй книзі «Князівства Речі Посполитої» (2013). Дослідженням гаплогрупи Y-хромосоми було піддано нашого сучасника, князя Воронецького, котрий як і Збаразькі, походив по чоловічій лінії від князів Несвіцьких (Несвізьких). Склад маркерів Y-хромосоми князів Воронецьких виявився ідентичним складу ДНК живучих на сьогодні представників князівських родин, походження яких від Рюрика не викликає сумнівів: Пузин, Мосальських (Масальських), Гагаріних, Кропоткіних та Путятіних.

Родовід князів Збаразьких[ред.ред. код]


Обидва останні Збаразькі — Христофор, Юрій — вчилися у Падуанському університеті (Італія), де слухали лекції Галілео Галілея, не були одружені. Спочатку Збаразькі перейшли у кальвінізм, згодом у католицтво. Після смерті Юрія Збаразького рід Збаразьких припинив існування. В 1636 році значна частина маєтностей перейшла до князів Вишневецьких.

Самуель Твардовський стверджував, що тіла похованих у Збаразькому замку Кр. Збаразького з дружиною викинули під час повстання Хмельницького у 1648 році після взяття міста перед походом на Львів[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII-3. — С. 81.

Джерела[ред.ред. код]