Очікує на перевірку

Говард Фаст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Говард Мелвін Фаст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Говард Фаст
англ. Howard Melvin Fast
ПсевдоE. V. Cunningham, Walter Ericson і Behn Boruch
Народився11 листопада 1914(1914-11-11)[1][2][…]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Помер12 березня 2003(2003-03-12)[1][2][…] (88 років)
Олд-Грінвіч
Країна США[4]
Діяльністьписьменник, сценарист, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, прозаїк
Знання мованглійська[2][5][…]
Брати, сестриJulius Fastd
ДітиJonathan Fastd
Нагороди
IMDbID 0268779

Говард Мелвін Фаст (англ. Howard Melvin Fast, 11 листопада 1914, Нью-Йорк — 12 березня 2003) — американський письменник, громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

17-літнім Фаст опублікував своє перше фантастичне оповідання «Фіолетовий гнів». 1933 року з'явився його перший роман «Дві долини». Потім — «Дивне вчора», «Місце в місті». Дослідники творчості Фаста виділяють як успішні романи «Громадянин Том Пейн» (1943) та «Дорога свободи» (1944).

Під час 2-ї Світової війни працював у пресслужбі міністерства оборони США. Пізніше — воєнним кореспондентом на Далекосхідному театрі військових дій. 1944 року вступив до компартії США, через що йому довелося надалі публікуватися під псевдонімом.

1953 року став лауреатом Сталінської премії «За зміцнення миру між народами». Письменник потрапив до тих прозаїків, чиї книги видавалися в СРСР масовими тиражами.

Переломним у його житті став 1956 рік — розгром угорських народних протестів й окупація Угорщини військами Радянського Союзу.

Фаст на знак протесту вийшов з компартії США, після чого в СРСР його відразу забули, а книги його були заборонені (проте «лівим» Фаст не перестав бути, але тепер він віддавав свої світоглядні симпатії соціал-демократам. 1990 року Фаст видав спогади «Бути червоним»).

1957 року письменник розповів про свої стосунки з «ліваками» в книзі «Оголений Бог: письменник і компартія».

1960 року Стенлі Кубрик зняв відомий фільм за романом Фаста «Спартак» із Кірком Дугласом у головній ролі.

В останній період свого творчого життя Фаст створив цикл історико-політичних романів, зокрема, «Іммігранти» (1977), «Друге покоління» (1978), «Істеблішмент» (1979), «Вигнанець» (1984), «Донька іммігранта» (1985). Останній роман за життя письменника побачив світ 2000 року — він називався «Гринвіч».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118683098 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ LIBRIS — 2012.
  5. ↑ а б CONOR.Sl

Література

[ред. | ред. код]
  • Аникст А. Прогрессивный американский писатель Говард Фаст. — М.: Всесоюзное общество по распространению политических и научных знаний 1948. — 30 с.
  • Мендельсон М. Говард Фаст и его книга // Знамя. — 1948, № 9. — С. 183—189.
  • Левидова И. М. Говард Фаст. — М.: 1953.
  • Елистратова А. Новаторство Говарда Фаста // Иностранная литература. — 1955, № 3. — С. 202—210.
  • Браиловский А. Хауэрд Фэст отвечает Борису Полевому; Полевой Б. Письмо Б. Полевого, 17 марта 1957 г.; Фэст Х. Ответ Хауэрда Фэста, 27 марта 1957 г. // Новое русское слово. — Нью-Йорк, 1957. — 16 июня (№ 16059).— С. 2.
  • Большухин Юр. «Осуждение Фа(у)ста» // Новое русское слово. — Нью-Йорк, 1958. — 18 февраля (№ 16306).— С. 2—3.
  • Изаков Б. Две исповеди Говарда Фаста // Иностранная литература. — 1958, № 2. — С. 214—220.
  • Коряков Мих. Листки из блокнота: Беседа с Хауэрдом Фэстом // Новое русское слово. — Нью-Йорк, 1961. — 5 января (№ 17468).— С. 3.
  • Некрасов В. Самая поэтичная… // Новое русское слово. — Нью-Йорк, 1977. — 30 марта (№ 24217). — С. 2; 31 марта (№ 24218). — С. 2; 2 апреля (№ 24220).— С. 2.
  • Некрасов В. Взгляд и нечто // Континент. — München, 1977. — № 13 [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 43—45, 48—49, 55.
  • Hershel D. Meyer. History and conscience. The case of Howard Fast. — New York: 1958.
  • Frank Campenni. Citizen Howard Fast: A Critical Biography. — University of Wisconsin: 1971.
  • Alan M. Wald. The Legacy of Howard Fast. In: The Responsibility of Intellectuals: Selected Essays on Marxist Traditions in Cultural Commitment. — Humanities Press: 1992.
  • Macdonald Andrew. Howard Fast: A Critical Companion. — Westport (Conn.); London: Greenwood press, 1996. — XII, 201 p. — (Critical companions to popul. contemporary writers). ISBN 0-313-29493-3

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Говард_Фаст&oldid=43175763