Говори Північного Приазов'я
Говори Північного Приазов'я являють собою говірки нової формації, що виникли внаслідок заселення та дозаселення території Північного Приазов'я носіями середньопідніпровських (переважно полтавських) та східнополіських (чернігівських), а також частково західноукраїнських та російських говірок[1].
Особливості говорів Запорізької області, які здебільшого тяжіють до Нижнього Подніпров'я, досліджувалися діалектологами С. Ф. Самойленком, Я. Д. Нагіним, Л. Д. Фроляк, В. Н. Пачовий та ін., з яких С. Ф. Самойленко першим звернув увагу на звуковий бік та описав фонетичні особливості на фрагментарному використанні матеріалів сіл Приазовського району, а В. Н. Пачова дала більш докладну характеристику говірок Північного Приазов'я. Я. Д. Нагін увагу приділив вивченню говір на території Херсонської області, спираючись на теоретичні та практичні аспекти дослідження російських діалектів поряд з українськими говірками. Кандидатська дисертація Л. Д. Фроляк, заснована на північноприазовському матеріалі, присвячена визначенню складу та семантичної структури лексики територіальних діалектів[1].
Територія Північного Приазов'я була заселена відносно стародавніх часів, проте етнічний склад її населення протягом останніх тисячоліть неодноразово змінювався. Загальновідомо, що Північне Приазов'я тривалий час було ареною безперервних переміщень стародавніх племен і народів, переважно азійського походження. Тут проживали в різні періоди кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, хозари, печеніги, половці та ін. У ХІІ–ХІV ст. степи Північного Приазов'я в результаті набігів кочових племен були повністю спустошені та отримали назву Дикого поля. На початку ХV століття сформувалося Кримське ханство, існування якого тривалий час стримував колонізаційний рух українського народу на південь. З появою запорізького козацтва сформувалися передумови колонізації Північного Приазов'я[1]. У період взяття під контроль земель Російською імперією з кінця XVIII століття на ці території відбувалося переселення різних народів із внутрішніх районів Росії, а також народів, що переселяються на нові території з меж Османської імперії.
У говорах широко вживається «окання» як відштовхування від «акання». Така особливість на початок 2010-х років характерна для промови представників старшої вікової групи. Прикладами є вимова слів «[о]брикоса» (абрикос), «[о]кація» (акація), «[о]кушерка» (акушерка), «[о]птека» (аптека), в селах Берестове, Карла Маркса. (Троїцьке), Успенівка[2].
«Акання» характерне для бердянських говірок і закріпилося там під впливом діалектів російської мови (переважно переселенців з Воронезької губернії), а також під впливом тривалого функціонування російської мови як державної на даній території: в[а]йна — війна, х[а]дили — ходили, п[а]друга — подруга, ж[а]на — дружина, що характерно для всіх бердянських говірок[2].
«Ікання» зафіксовано у промові носіїв бердянських говірок найстаршого віку на початок 2010 років, де підмінює у мовленні нормативні [о] та [е] (дослідник І. Ходикіна зареєструвала випадки фонетично невмотивованого переходу [о] до [і] у закритих та відкритих складах): б[і]р[і]ть (бере), до[х]т[і]р (доктор), с[і]ло (село) та ін. На думку дослідника, «різні інтердіалектні змішування та інтердіалектні контакти серед північно-приазовських говірок (ідентично до степової говірки) зумовлюють виявлення тих фонетичних процесів, які в інших українських діалектах перебувають у стадії зародження»[2].
- ↑ а б в Ходыкина, 2012, с. 109, Историография.
- ↑ а б в Ходыкина, особенности говоров, 2012, с. 160.
- Ходыкина И. И. Северное Приазовье как объект лингвистического изучения. — Сборники конференций НИЦ социосфера. — 2012. — № 42. — С. 108-110.
- Ходыкина И. Явление гиперизма в говорах восточнославянского типа Северного Приазовья. — Материалы II Международного научного симпозиума «Славянские языки и культуры в современном мире» Москва, филологический факультет МГУ им. М. В. Ломоносова, 21–24 марта 2012 г. Секция «Славянская диалектология в синхронии и диахронии». — 2012.
- Нагин Я. Д. Говоры Каховского и соседних районов Херсонской области: автореферат. — Херсон, 1968. — 20 с.
- Пачева В. М. Українськi говори Запорiзького Надазов'я: автореферат. — Запорiжжя, 2002. — 20 с.
- Самiйленко С. П. Фонетичнi особливостi говiрок Запорiзької областi // Дiалектологiчний бюлетень. — Вип. 6. — К.: АН УРСР, 1956. — С. 89-97.
- Фроляк Л. Д. Ботаническая лексика украинских говоров Северного Приазовья: автореферат. — Киев, 1988. — 23 с.