Голубівське (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Голубівське
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Попаснянський
Рада Голубівська сільська рада
Код КОАТУУ 4423881501
Основні дані
Засноване 1764
Населення 1901
Площа 4,59 км²
Густота населення 414,16 осіб/км²
Поштовий індекс 93890
Телефонний код +380 6474
Географічні дані
Географічні координати 48°41′16″ пн. ш. 38°38′46″ сх. д. / 48.68778° пн. ш. 38.64611° сх. д. / 48.68778; 38.64611Координати: 48°41′16″ пн. ш. 38°38′46″ сх. д. / 48.68778° пн. ш. 38.64611° сх. д. / 48.68778; 38.64611
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Водойми Лугань
Місцева влада
Адреса ради 93333, Луганська обл., Попаснянський р-н, с-ще Голубівське, вул. Совхозна, 21, тел. 3-99-7-37
Карта
Голубівське. Карта розташування: Україна
Голубівське
Голубівське
Голубівське. Карта розташування: Луганська область
Голубівське
Голубівське

Голубі́вське — селище в Україні, у Попаснянському районі Луганської області. Населення становить 1901 осіб. Орган місцевого самоврядування — Голубівська сільська рада.

Розташування[ред. | ред. код]

Селище Голубівське розташоване на сході району на річці Лугань, в місці впадання її лівої притоки, річки Горіхової. Знаходиться за 89 км від обласного центру м. Луганська та за 36 км від районного центру м. Попасна.

Сусідні населені пункти: Березівське на південному заході, місто Кіровськ на півдні (обидва вище за течією Лугані); селище Тавричанське і села Весняне на південному сході, Дачне, селища Фрунзе (обидва нижче за течією Лугані) на сході, Донецький і село Жолобок на північному сході.

Історія[ред. | ред. код]

Історично село виникло у 1764 році.

На території ради є кургани, в яких знайдені поховання кімерійських часів (X–IX ст. до н. е.).

У другій половині XVIII століття характерною рисою освоєння краю була поява дрібних поселень — хуторів. З часом багато з них були покинуті людьми, на місці ж інших і нині існують населені пункти. Великі ділянки землі — «рангові дачі» — у районі Придонців'я отримали офіцери Сербських полків Шевича та Депрерадовича, а територію, де нині розкинулося село Голубівка отримав Петро Голуб.

У 1764 році П. Голуб, серб за національністю, взявши російське підданство і бувши тоді поручиком, заснував на березі річки Луганки село Голубівку. Спочатку тут було чотири двори з десятком кріпаків. Однак багата земля приваблювала все нових переселенців, і село розросталося. Уже через двадцять років у селі налічувалося 12 дворів та 84 кріпаки.

Потім Голубівка перейшла у власність молодшого сина П. Голуба. У 1859 році налічувалося 117 дворів та 642 кріпаки. Напередодні скасування кріпосного права село було найбагатолюднішим населеним пунктом Слов'яносербського повіту.

У 1903 році в селі Голубівка відкрили церковно-приходську школу. У 19181922 роках у школі викладав музику Іван Сергійович Паторжинський, який згодом став народним артистом СРСР, солістом Київського театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка, професором та викладачем Київської консерваторії.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1901 особу, з них 73,54% зазначили рідною українську мову, 26,30% — російську, а 0,16% — іншу[1].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території ради розташовані вугледобувні та вуглепереробні підприємства. Сільськогосподарські підприємства ради займаються вирощуванням зернових, технічних та інших культур.

Для обслуговування населення в раді діють два заклади охорони здоров'я, дві загальноосвітні школи, Будинок культури та три бібліотеки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 342, матеріали із книжки «Земля Попаснянська» під редакцією Г. Г. Єщенка).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]