Лугань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лугань
Луганка
Mist over a river in Luhansk.jpg
Туман над річкою (в Камброді)
48°37′41″ пн. ш. 39°28′14″ сх. д. / 48.62833300002777293° пн. ш. 39.47083300002777406° сх. д. / 48.62833300002777293; 39.47083300002777406
Витік Горлівка, Донецький кряж
Гирло Сіверський Донець
• координати 48°37′42″ пн. ш. 39°28′15″ сх. д. / 48.62833333336077857° пн. ш. 39.47083333336077260° сх. д. / 48.62833333336077857; 39.47083333336077260
Країни: Україна Україна
* Донецька область
* Луганська область
Регіон Луганська область
Довжина 198 км
Площа басейну: 3740 км²
Середньорічний стік 14 метр кубічний на секунду
Притоки: Вільхівка, Біла, Лозова
GeoNames, Global Geosites 702688
Лугань
Луганка
у Вікісховищі?

Луга́нь (Луганка — простонародна назва) — річка в Україні, в межах Донецької та Луганської областей. Права притока Сіверського Дінця (басейн Азовського моря). Довжина річки становить 198 км, площа басейну 3740 км².

Бере початок у східній частині міста Горлівки (48°18′59″ пн. ш. 38°07′22″ сх. д. / 48.316484° пн. ш. 38.122852° сх. д. / 48.316484; 38.122852 (Джерело Лугані)), біля залізничної станції Байрак. Тече у межах Донецького кряжу переважно на північний схід, у пониззі — на схід. Протікає через місто Луганськ. Впадає (48°37′40″ пн. ш. 39°28′11″ сх. д. / 48.6278444° пн. ш. 39.4699167° сх. д. / 48.6278444; 39.4699167Координати: 48°37′40″ пн. ш. 39°28′11″ сх. д. / 48.6278444° пн. ш. 39.4699167° сх. д. / 48.6278444; 39.4699167) у Сіверський Донець на схід від Луганська, біля Станицi Луганської.

Етимологія[ред. | ред. код]

За народною етимологією, річка Лугань названа так через те, що в її заплаві колись були великі луки[1][2].

Однак деякі дослідники висловлюють сумніви щодо утворення гідроніму за допомогою афікса -ань. Одна з найраніших згадок про Лугань міститься в «Розрядній книзі» за 1598 р. Вона також була внесена до «Книги Великому Кресленню» (1627) до розділу, присвяченому річкам, що впадали в Донець «із кримської і ногайської сторони» і мали тюркські назви. У справах Посольського приказу про розшук утікачів за 1707 р. згадується поселення донських козаків Луган. А в листі до Петра І, датованому 1711 р., молдавський господар Д. Кантемир (1673—1723), що походив з татар, писав: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…».[3]

Подібні топоніми є на Кавказі. Уздовж кордону Карачаєво-Черкесії і Краснодарського краю здіймається хребет Луган. Від цього ороніма походять вторинні топоніми: річка Луган 43°44′17″ пн. ш. 40°41′09″ сх. д. / 43.738174° пн. ш. 40.685755° сх. д. / 43.738174; 40.685755, яка бере початок на північно-західних схилах однойменного перевалу, та озеро Луган 43°43′16″ пн. ш. 40°41′36″ сх. д. / 43.721042° пн. ш. 40.693273° сх. д. / 43.721042; 40.693273, що утворилось на іншому боці на висоті 2396 м.[3]

Імовірно, гідронім пов'язаний зі словом, спорідненим з кр.-тат. legen — таз, цебер. Теж значення має шумер. laḫan gidda — важка посудина; пер. lägän — мідний таз, цебер; араб. laqān — діжа; тур. leğen — великий таз; рос. лохань — дерев'яна або металева посудина круглої й овальної форми з невисокими краями. У Криму з основою legen є кілька оронімів, які стосуються пагорбів, узвиш. Певні паралелі можна провести з мікротопонімом одного з дніпровських порогів, а саме Лоханським, який був затоплений під час будівництва Дніпрогес. Його назва також пережила трансформацію. На мапі часів російсько-турецької війни (1737), про яку згадує російський історик Василь Татищев, цей поріг позначений як Луган. У ХІХ ст. Олександр Вельтман наводить ще кілька варіантів оніма: Лухан, Лохань, Лоханий, Лоханськой і Лоханський. Радше за все поріг, як й інші узвишшя, що мали такі найменування, були схожі на перегорнутий посуд.[3]

Отже, гідронім Лугань — вторинний онім, який утворився унаслідок топонімічної метонімії. Річка має високі й круті береги або гори, як їх називали в народі. Не виключено, що Лугань запозичила давно забуту назву одного з таких узвиш, серед яких вона звивається. Згодом найменування річки було переосмислене й «ослов’янене». А народна назва Луганка остаточно приховала її походження[3]

Населені пункти на Лугані[ред. | ред. код]

Міста: Первомайськ, Голубівка, Зимогір'я, Олександрівськ, Луганськ (усі — Луганська область).

Селища і села: Калінінський район, Байрак, Новолуганське, Світлодарськ, Луганське, Миронівський, Троїцьке, Калинове, Березівське, Голубівське, Донецький, Сентянiвка, Хороше, Сабівка, Тепличне, Петровеньки.

Водосховища[ред. | ред. код]

На річці розташовані два водосховища у Донецькій області:

Притоки[ред. | ред. код]

Ліві : Картомиша, Комишуваха (гирло між селищами Голубівське і Березівське), Горіхова. Праві : Карапулька, Скельовата, Санжарівка, Ломуватка, Комишуваха (гирло в селі Петровеньки), Лозова, Біла, Вільхівка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко  М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — С. 215.
  2. Шевцова В. О. Топонімія Луганщини: Матеріали до спецкурсу. — Луганськ: Знання, 2000. — С. 78.
  3. а б в г Форостюк О. Д. До питання про походження найменувань «Лугань» і «Луганськ» // Лінгвістика. — 2012. — № 3, ч. 2. — С. 69-76.

Література[ред. | ред. код]