Голуб Андрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Голуб
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Golub andriy.jpg
Андрій Голуб
Загальна інформація
Народження 17 травня 1887(1887-05-17)
Лохвиця
Смерть 30 березня 1966(1966-03-30) (78 років)
Каламазу, Flag of the United States.svg США
Військова служба
Роки служби 1919–1923
Приналежність Flag of the Ukranian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ кавалерія
Війни / битви

Українсько-радянська війна

Командування
Командир 1-го кінного полку
ім. М. Залізняка
Окремої кінної дивізії Армії УНР
12 квітня 1920 — 23 липня 1920
Нагороди та відзнаки
«Воєнний хрест» (УНР)

Андрі́й Го́луб (нар.17 травня 1887, Лохвиця, Російська імперія — пом.30 березня 1966, Каламазу, США) — український військовик, підполковник армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції). Лицар «Воєнного Хреста».

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Лохвиця. Згодом у мемуарній літературі помилково зазначалося, що Андрій Голуб закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище та мав чин ротмістра. У 1919 році служив у 8 гусарському Лубенському полку і за даними версифікаційної комісії Армії УНР мав чин прапорщика піхоти (ймовірно, як піхотинець був приділений до кавалерійської частини).

У 1918 році — командир кінної розвідки 18 пішого кадрового Запорізького полку Армії Української Держави. (Херсон). Після протигетьманського повстання — командир кінної сотні при Херсонському губернському комісарі УНР.

Після взяття Херсона білими та військами Антанти перейшов на нелегальне становище, переїхав спочатку до Очакова, а потім — Одеси, де був заарештований білими. Звільнений з в'язниці на початку квітня 1919 року. Після взяття міста військами отамана Григор'єва. Служив у військах отамана Григор'єва: командував кінним полком, створеним із кадрів Херсонської повітової кінної сотні.

Після поразки Григор'їва залишився партизанити на Херсонщині. У серпні 1919 року у Балті влився з загоном до другого кінного Переяславського полку (ім. Максима Залізняка) Дієвої Армії УНР. Був командиром 4 сотні цього полку. 6 грудня 1919 року на чолі сотні виступив у Перший Зимовий похід.

Після переходу (11 грудня 1919 року) другого Переяславського полку на чолі з М. Аркасом на бік Української Галицької Армії, що тоді перебувала з білими, 16 грудня 1919 зі своєю сотнею залишив полк і приєднався до першої сотні О. Царенка другого кінного Переяславського полку, яка була у складі Дієвої армії УНР.

29 січня 1920 полк було перейменовано на другий кінний полк ім. М. Залізняка. Був помічником командира полку. З 12 квітня до 23 липня 1920 року — командир полку. Згодом — помічник командира полку зі стройової частини. З 13 вересня 1920 — командир першого кінного полку ім. М. Залізняка Окремої кінної дивізії Армії УНР. З 24 квітня 1921 — знову помічник командира полку.

З 1923 року жив на еміграції у Калішу. З 1944 року — у Західній Німеччині. З 1950 року — у США. Помер та похований у Каламазу (штат Мічиган).

Доробок[ред.ред. код]

  • Голуб А. «Збройна визвольна боротьба на Херсонщині в запіллю ворога (1917–1919 роки)» //За Державність. — Торонто. — 1966. — Ч. 11. — С. 175–184

Джерела[ред.ред. код]