Горбатий кит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Горбач
Період існування: міоцен — наш час
Humpback Whale underwater shot.jpg
Humpback whale size.svg
Порівняння розмірів з людиною
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд: Китоподібні (Cetacea)
Родина: Смугачеві (Balaenopteridae)
Рід: Megaptera
Gray, 1846
Вид:
Горбач (M. novaeangliae)
Біноміальна назва
Megaptera novaeangliae
Borowski, 1781
Cetacea range map Humpback Whale.png
Ареал горбача

Горбач[1], або горбатий кит (Megaptera novaeangliae) — морський ссавець родини Смугачеві підряду китовидих («вусатих китів»). Єдиний сучасний вид свого роду (Megaptera) і підродини (Megapterinae).

Свою назву цей вид і рід отримав через спинний плавець, що надає тілу горбатої форми, та від звички при плаванні сильно вигинати спину в районі цього плавця. Дорослі самці в середньому завдовжки 13–14 метрів, а самиці — 14–16 метрів; вага становить від 25 до 30 тонн. Найбільша тривалість життя самців становила 48 років, а самиць — 38 років

Поширення[ред. | ред. код]

Горбач розповсюджений від Арктики до Антарктики. В Антарктиці вони живляться тільки ракоподібними, у місцях зимівель голодують. В інших районах їжа більш різноманітна — придонні і пелагічні рачки, риби, нечасто головоногі молюски.

Горбачі міграційні тварини. У північній частині Тихого океану мігрують дві череди: одна мігрує від Чукотського моря до берегів Каліфорнії і Мексики, друга — від Алеутських островів, Аляски і Камчатки до Тайваню і Маріанських островів. У північній частині Атлантичного океану мігрують дві череди: східна — від Шпіцбергену та Нової Землі до Північно-Західної Африки й островів Зеленого Мису, західна — від Гренландії та Ісландії до Антильських островів.

Від берегів Антарктиди горбачі мігрують у п'яти напрямках:

  • до західного берега Південної Америки (Чилі і Перу);
  • до східної сторони Південної Америки і до Південно-Західної Африки (Ангола і Конго);
  • до Південно-Східної Африки і Мадагаскару;
  • до Західної Австралії;
  • до Східної Австралії, Нової Зеландії і деяких островів Меланезії і Полінезії.

Розмноження[ред. | ред. код]

Статевої зрілості горбачі достигають у 5-6 років, довжина тіла самиць досягає в середньому 12 м, самців — 11,7 м. Спарюються переважно взимку. Вагітність триває 11-12 місяців. Народжують за різними даними один раз рік або один на два роки. Дитинчати народжуються довжиною від 4 до 5,2 м. Годування молоком, яке містить 45-49 % жиру, 8,6-9,7 % білка, 0,35-1,03 % цукру, триває 5-10 місяців і за цей час виростають до 8-9 м.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють три підвиди горбачів: північний і два південних: світліший австралійсько-новозеландський і темніших атлантично-африканський. — більш темний і великий.

Поведінка[ред. | ред. код]

Горбаті кити інстинктивно захищають інших морських істот та людей від акул[2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 159.
  2. Megaptera novaeangliae - Society for Marine Mammalogy. www.marinemammalscience.org (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2019. 
  3. Carbone, Christopher (8 січня 2018). Hero whale saves snorkeler from tiger shark in the Pacific Ocean. Fox News (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 4 травня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]