Горбатий кит
| Горбач Період існування: міоцен — наш час
| |
|---|---|
| |
| |
| Порівняння розмірів з людиною | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Родина: | Смугачеві (Balaenopteridae) |
| Рід: | Megaptera Gray, 1846 |
| Вид: | Горбач (M. novaeangliae)
|
| Біноміальна назва | |
| Megaptera novaeangliae Borowski, 1781
| |
| |
| Ареал горбача | |
Горбач[1], або горбатий кит (Megaptera novaeangliae) — морський ссавець родини Смугачеві підряду китовидих («вусатих китів»). Єдиний сучасний вид свого роду (Megaptera) і підродини (Megapterinae).
Свою назву цей вид і рід отримав через спинний плавець, що надає тілу горбатої форми, та від звички при плаванні сильно вигинати спину в районі цього плавця. Дорослі самці в середньому завдовжки 13–14 метрів, а самиці — 14–16 метрів; вага становить від 25 до 30 тонн. Найбільша тривалість життя самців становила 48 років, а самиць — 38 років
Поширення[ред. | ред. код]
Горбач розповсюджений від Арктики до Антарктики. В Антарктиці вони живляться тільки ракоподібними, у місцях зимівель голодують. В інших районах їжа більш різноманітна — придонні і пелагічні рачки, риби, нечасто головоногі молюски.
Горбачі міграційні тварини. У північній частині Тихого океану мігрують дві череди: одна мігрує від Чукотського моря до берегів Каліфорнії і Мексики, друга — від Алеутських островів, Аляски і Камчатки до Тайваню і Маріанських островів. У північній частині Атлантичного океану мігрують дві череди: східна — від Шпіцбергену та Нової Землі до Північно-Західної Африки й островів Зеленого Мису, західна — від Гренландії та Ісландії до Антильських островів.
Від берегів Антарктиди горбачі мігрують у п'яти напрямках:
- до західного берега Південної Америки (Чилі і Перу);
- до східної сторони Південної Америки і до Південно-Західної Африки (Ангола і Конго);
- до Південно-Східної Африки і Мадагаскару;
- до Західної Австралії;
- до Східної Австралії, Нової Зеландії і деяких островів Меланезії і Полінезії.
Розмноження[ред. | ред. код]
Статевої зрілості горбачі достигають у 5-6 років, довжина тіла самиць досягає в середньому 12 м, самців — 11,7 м. Спарюються переважно взимку. Вагітність триває 11-12 місяців. Народжують за різними даними один раз рік або один на два роки. Дитинчати народжуються довжиною від 4 до 5,2 м. Годування молоком, яке містить 45-49 % жиру, 8,6-9,7 % білка, 0,35-1,03 % цукру, триває 5-10 місяців і за цей час виростають до 8-9 м.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди горбачів: північний і два південних: світліший австралійсько-новозеландський і темніших атлантично-африканський. — більш темний і великий.
Поведінка[ред. | ред. код]
Горбаті кити інстинктивно захищають інших морських істот та людей від акул[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 159.
- ↑ Megaptera novaeangliae - Society for Marine Mammalogy. www.marinemammalscience.org (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Carbone, Christopher (8 січня 2018). Hero whale saves snorkeler from tiger shark in the Pacific Ocean. Fox News (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 4 травня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гідромамаліологія: навчальний посібник [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.] / Н. Є. Гриневич, Н. М. Присяжнюк, О. А. Хом'як, О. Р. Михальський, А. О. Слюсаренко, А. М. Трофимчук, В. С. Жарчинська. Біла Церква, 2021. С.18
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
