Горішня Вигнанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Горішня Вигнанка
Горішня Вигнанка.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський
Рада/громада Горішньовигнанська сільська рада
Код КОАТУУ 6125582201
Облікова картка Горішня Вигнанка 
Основні дані
Засноване 1581
Населення 1011 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.950 км²
Густота населення 616.41 осіб/км²
Поштовий індекс 48515
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°01′36″ пн. ш. 25°48′24″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.80667° сх. д. / 49.02667; 25.80667Координати: 49°01′36″ пн. ш. 25°48′24″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.80667° сх. д. / 49.02667; 25.80667
Відстань до
районного центру
19 км
Місцева влада
Адреса ради 48515, с. Горішня Вигнанка
Карта
Горішня Вигнанка. Карта розташування: Україна
Горішня Вигнанка
Горішня Вигнанка
Горішня Вигнанка. Карта розташування: Тернопільська область
Горішня Вигнанка
Горішня Вигнанка
Мапа

Горішня Вигнанка у Вікісховищі?

Горі́шня Ви́гнанка — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільської ради, якій підпорядковане село Переходи. До села приєднано хутір Вільховець.

Назва[ред. | ред. код]

За переказами, назва поселення походить від слова «вигони» (лівий берег р. Серет, зокрема територія сучасного села, відома природними пасовищами-вигонами). Відомі й інші версії походження села. Вигнанка була названа Долішньою і Горішньою. Долішня — це територія від р. Серет до підніжжя гори (нині район залізничного вокзалу, вулиць Замкової та Шопена м. Чорткова). Горішня Вигнанка була на місці сучасного села, вона на сто років молодша від Долішньої. Назва Долішня Вигнанка зберігалася до 1931 р.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі Серету, ліва притока Дністра, за 3 км від районного центру і найближчої залізничної станції Чортків.

Територія — 1,95 км². Дворів — 470.

Місцевості[ред. | ред. код]

  • Вільховець — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 році на хуторі – 16 дворів, 58 жителів.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Горішньої Вигнанки виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури та поховання перших століть н. е. Вигнанка — поселення трипільської культури розміщене на городі та в парку. На поселенні досліджено розкопками площу 10×12 м, виявлено рештки житла, значено уламки розписної кераміки та крем'яні знаряддя. Розкопки Г. Оссовського у 1890 р. Матеріал зберігається в Краківському археологічному музеї[3][4].

Перша писемна згадка — 1581.

Від кінця XI ст. до 1144 року територія села належала до Теребовльського, відтак – Галицького, згодом – Галицько-Волинського князівств; від 1387  під владою феодальної Польщі.

Перші поселенці Горішньої Вигнанки походили з родин Шовкопляса та Семенчука, які перебралися сюди із села Майдан. Населення села поступово зростало і вже у XVII ст. становило 200–250 родин. Люди заселяли окремі околиці, яким відповідно до занять та природних відмінностей давали назви: Рогатівка, Середня, Глинища, Підстінки, Лан, Підлісок, Кринички, Вільхівчики.

1655 — козацькі полки під час Національно-визвольної революції українського народу, звільнивши велику частину західноукраїнських земель, пройшли селом на штурм м. Чорткова і здобули його.

1918 — створено сільський комітет ґміни із шести осіб, який був місцевим представницьким органом ЗУНР.

3 жовтня 1920 — встановлено польську владу.

1923—1927 — відбулися сільські заворушення.

У боях проти гітлерівців брали участь 62 мешканці села; під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 19 жителів:

  • Зенон Березовський (нар. 1925),
  • Йосип Кузів (нар. 1915),
  • Едуард Куніцький (нар. 1905),
  • Йосип Новіцький (нар. 1900),
  • Володимир Панасюк (нар. 1922),
  • Йосип Турчин (нар. 1914).

В УПА воювали Роман Бачинський («Степовик»), Ганна Гуцил, Кароліна Гуцул, Марія Гуцул, Павлина Гуцул, Володимир Подолянський, Йосип Шиманський та інші.

У липні 2000 року внаслідок буревію пошкоджено дахи на 154 житлових та господарських будинках.

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено:

  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1988),
  • встановлено

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
1108 1120[1]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

За Австро-Угорщини і Польщі діяли філії товариств «Січ», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа», «Українська Бесіда», «Просвіта» та інших.

До 1939 року великим землевласником у Горішній Вигнанці був шляхтич Городецький, який мав тут фільварок.

1939 — відкрито початкову школу.

1941 — у селі примусово організовано колгосп, який відновив діяльність у 1947 році.

1970 — місцевий колгосп спеціалізувався на відгодівлі свиней.

Горішня Вигнанка телефонізована (1969), газифікована (1996).

Нині діють загальноосвітня школа I—III ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, футбольний клуб «Факел», ПП «Яночка», ПП «Сван», ПАП «Оберіг», колективно-пайове господарство «Вигнанське», фермерські господарства «Хом’як», «Промінь», ТзОВ «Агробудсервіс», ковбасний цех, хлібопекарня, торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Тадеуш Варжевський (Tadeusz Warzewski; 1896—1972) — польський математик;
  • Тадеуш Гензель (Tadeusz Henzel; 1905—1955) — польський учений-антрополог, етнолог, педагог;
  • Михайло Коссак (1874—1938) — театральний дириґент, композитор, педагог-вокаліст, громадський діяч;
  • Олег Коцан — кандидат економічних наук;
  • Павло Крижановський (1892—?) — один із українських першопоселенців у Канаді, підприємець;
  • Йосифа Овод — заслужений працівник культури України;
  • Францішек Угорчак (Franciszek Uhorczak; 1902–1981) — польський вчений у галузі географії і картографії, доктор філософії (1932 р.), професор;
  • Іван Шиманський (1908—1933) — учасник національно-визвольних змагань
  • Олеся Куцій — кандидат технічних наук.

Печера[ред. | ред. код]

У селі є вапнякова печера (довжина 15 м).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. М. Федечко. Горішня Вигнанка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 463. — ISBN 978-966-457-246-7.
  3. Археологічні пам'ятки Української РСР. — К. : Наукова думка, 1966. — С. 310.
  4. Вовк Ф. К. Вироби передмікенського типу на Україні // Матеріали до українсько-руської етнології. — К., 1905 — С. 19.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]