Бичківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бичківці
Пам'ятний знак воїнам-землякам с. Бичківці.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Бичківська сільська рада
Код КОАТУУ 6125581401
Облікова картка Бичківці 
Основні дані
Засноване 1939
Населення 755[1]
Територія 2.800 км²
Густота населення 298.57 осіб/км²
Поштовий індекс 48512
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. / 49.09972; 25.71250Координати: 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. / 49.09972; 25.71250
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 48512, с. Бичківці
Карта
Бичківці. Карта розташування: Україна
Бичківці
Бичківці
Бичківці. Карта розташування: Тернопільська область
Бичківці
Бичківці

Бичківці у Вікісховищі?

Би́чківці — село Чортківського району Тернопільської області України.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване за 12 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Територія 2,8 кв. км. Дворів — 250.

Історія[ред. | ред. код]

За історичними згадками, назву Бичківці село отримало від основного заняття жителів — розведення бичків. Інша версія — від прізвища пана Бичковецького, якому деякий період поселення належало.[2]

У селі виявлено пам'ятки трипільської культури.

Перша письмова згадка — 1442 (під назвою Уґельче).

Згадується 29 березня 1449 року в книгах галицького суду[3].

Власниками села були, зокрема, Катажина Бучацька-Творовська,[4] референдар Стефан Потоцький.[5]

У 1655 в селі вибухнуло повстання проти пана;

В 1755 спалахує епідемія заразної хвороби, можливо, чуми. Збереглися датовані цим роком два хрести — на місцях поховання Барбари та її чоловіка.

1785 — у селі проживали 300 українців і 170 поляків.

Жителі Бичківців у 1837 році взяли участь у повстанні під проводом С. Штогрина проти панів, що охопило весь Чортківський округ. Більше половини мешканців села становили латинники — давні колоністи та двірська служба; місцеві жителі займалися хліборобством; були шевці, кравці, кушнірі, теслярі, ковалі, ткачі.

У XIX століття власник маєтку в Бичківцях — Цєлецький, функціонував фільварок Богуслав.

XX століття[ред. | ред. код]

  • 1900 в Бичківцях було 1524 жителі,
  • 1910—1558,
  • 1921—1446,
  • 1931—1492 жителі;
  • 1921—236,
  • 1931—297 дворів.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Іван Цибульський.

1939—1941 у Чортківській тюрмі працівники НКВС замучили жителів села: Івана Горобця, Василя Козюка, Василя Лиса, Івана Маланчука, Івана і Павла Олійників, Петра Слоїка;

20–21 липня 1941 роках розстріляли в Уманській тюрмі на Черкащині Івана й Михайла Ковальчуків, Миколу і Юрія Козюків, Степана Крайчого, Івана Леськіва, Миколу Мороза, Михайла Чепурду й Онуфрія Чупурука.

Від 1943 році в Бичківцях діяв осередок ОУН.

Навесні 1944 мешканців села евакуювали у зв'язку з тим, що тут мала пролягти лінія фронту.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 особи. У березні 1945 в Бичківці примусово переселили 360 українців із Скопів (Польща).

Релігія[ред. | ред. код]

Каплиця Преображення Господнього

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В урочищі «Бичківці» росте дуб черещатий «Бичківський» (понад 320 років), висотою 32 м, діаметром 162 см. у старому парку, біля церкви — дуб черещатий «Пірамідальний» (понад 100 років), діаметром — 68 см і сосна Веймутова (понад 190 років), висотою 28 м і діаметром 81 см.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У 1992 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено: пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);

  • встановлено
    • скульптура Архістратига Михаїла (2012 р.).
    • хрест на честь скасування панщини (1892),
    • пам'ятник до 40-річчя Перемоги (1985).

На місцевому римо-католицькому цвинтарі вціліла капличка.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа, за Польщі — 3-класна з польською мовою навчання.
  • 1860 році вперше згадана школа при церкві (учителював дяк Криворучка). У селі діяли публічна школа (вчи- тель Антін Городиський, 1875—1908).
  • Від 1892 діяла читальня товариства «Просвіта».
  • Від 1931 працювали філії товариств «Сільський господар», «Луг» та ін.
  • 1947 засновано бібліотеку;
  • 1950 вольовим меодом створено колгосп.
  • У 1960-х роках — відкрито школу, крамницю, дитячий садок, ФАП.
  • Працюють музей історії церкви (від 1995), загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення, 3 магазини.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

  • Вінцентій Гавел Потоцький (бл. 1744 — 27.9.1787),[6] спадкоємець частини «фортуни» Миколи Василя Потоцького;[7] його удова Анна з Мицельських вийшла заміж за Юзефа Целецького гербу Заремба.

У літературі[ред. | ред. код]

М. Любинський видав книгу «Бичківці. Крізь віки до сьогодення» (1994).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 16.
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2277 (лат.)
  4. Witalij Michałpwski. Egzekucja dóbr rodziny Buczackich — Jazłowieckich — Tworowskich na Podolu w 1564 roku.— S. 401. (пол.)
  5. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. пол. ISBN 978-83-89273-71-0 s.47
  6. Wincenty Gaweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 3.373.625). (пол.)
  7. Skrzypecki Т. Н.. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 47. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)


Посилання[ред. | ред. код]