Бичківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Бичківці
Пам'ятний знак воїнам-землякам с. Бичківці.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Бичківська сільська рада
Код КОАТУУ 6125581401
Облікова картка Бичківці 
Основні дані
Засноване 1939
Населення 836
Територія 2.800 км²
Густота населення 298.57 осіб/км²
Поштовий індекс 48512
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. / 49.09972; 25.71250Координати: 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. / 49.09972; 25.71250
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 48512, с. Бичківці
Карта
Бичківці is located in Україна
Бичківці
Бичківці
Бичківці is located in Тернопільська область
Бичківці
Бичківці

Би́чківці — село Чортківського району Тернопільської області України.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване за 12 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Територія 2,8 кв. км. Дворів — 250.

Історія[ред.ред. код]

Назву Бичківці село отримало, за переказами, від основного заняття жителів — розведення бичків. Інша версія — від прізвища пана Бичковецького, якому деякий період поселення належало.[1]

У селі виявлено пам'ятки трипільської культури.

Перша письмова згадка — 1442 (під назвою Уґельче).

Згадується 29 березня 1449 року в книгах галицького суду[2].

Власниками села були, зокрема, Катажина Бучацька-Творовська,[3] референдар Стефан Потоцький.[4]

У 1655 в селі вибухнуло повстання проти пана;

В 1755 спалахує епідемія заразної хвороби, можливо, чуми. Збереглися датовані цим роком два хрести — на місцях поховання Барбари та її чоловіка.

1785 — у селі проживали 300 українців і 170 поляків.

Жителі Бичківців у 1837 році взяли участь у повстанні під проводом С. Штогрина проти панів, що охопило весь Чортківський округ. Більше половини мешканців села становили латинники — давні колоністи та двірська служба; місцеві жителі займалися хліборобством; були шевці, кравці, кушнірі, теслярі, ковалі, ткачі.

У XIX століття власник маєтку в Бичківцях — Цєлецький, функціонував фільварок Богуслав.

XX століття[ред.ред. код]

Відомо, що 1900 в Бичківцях було 1524 жителі, 1910—1558, 1921—1446, 1931—1492 жителі; 1921—236, 1931—297 дворів.

Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Іван Цибульський.

1939—1941 у Чортківській тюрмі працівники НКВС замучили жителів села: Івана Горобця, Василя Козюка, Василя Лиса, Івана Маланчука, Івана і Павла Олійників, Петра Слоїка;

20–21 липня 1941 роках розстріляли в Уманській тюрмі на Черкащині Івана й Михайла Ковальчуків, Миколу і Юрія Козюків, Степана Крайчого, Івана Леськіва, Миколу Мороза, Михайла Чепурду й Онуфрія Чупурука.

Від 1943 році в Бичківцях діяв осередок ОУН.

В УПА воювали:

  • Петро Боднар,
  • Євген Дрябинас,
  • Петро Дрябинас,
  • Ярослав Драбинясті,
  • Ярослав Злочевський,
  • Микола Маланчук,
  • Петро Олійник,
  • Петро Цимбал,
  • Роман Шинкарук,
  • Степан Юзик.

Навесні 1944 мешканців села евакуювали у зв'язку з тим, що тут мала пролягти лінія фронту.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 особи:

* Йосип Андрійчук (нар. 1922)
  • Тадеуш Андрійчук (нар. 1922),
  • Михайло Боцян (нар. 1914),
  • Томаш Вальків (нар. 1926),
  • Микола Данчишин (нар. 1917),
  • Степан Драбинястий (нар. 1910),
  • Василь Задирайко (нар. 1915),
  • Володимир Засійбіда (нар. 1910),
  • Мар'ян Ковальчук (нар. 1919),
  • Михайло Козюк (нар. 1903),
  • Антон Крет (нар. 1915).

У березні 1945 в Бичківці примусово переселили 360 українців із Скопів (Польща).

Релігія[ред.ред. код]

Каплиця Преображення Господнього

Пам'ятки[ред.ред. код]

В урочищі «Бичківці» росте дуб черещатий «Бичківський» (понад 320 років), висотою 32 м, діаметром 162 см. у старому парку, біля церкви — дуб черещатий «Пірамідальний» (понад 100 років), діаметром — 68 см і сосна Веймутова (понад 190 років), висотою 28 м і діаметром 81 см.

Пам'ятники[ред.ред. код]

У 1992 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено: пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);

  • встановлено
    • скульптура Архістратига Михаїла (2012 р.).
    • хрест на честь скасування панщини (1892),
    • пам'ятник до 40-річчя Перемоги (1985).

На місцевому римо-католицькому цвинтарі вціліла капличка.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа, за Польщі — 3-класна з польською мовою навчання.

1860 році вперше згадана школа при церкві (учителював дяк Криворучка). У селі діяли публічна школа (вчи- тель Антін Городиський, 1875—1908).

Від 1892 діяла читальня товариства «Просвіта».

Від 1931 працювали філії товариств «Сільський господар», «Луг» та ін.

1947 засновано бібліотеку;

1950 вольовим меодом створено колгосп.

У 1960-х роках — відкрито школу, крамницю, дитячий садок, ФАП.

Нині працюють музей історії церкви (від 1995), загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення, 3 магазини.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

  • Вінцентій Гавел Потоцький (бл. 1744 — 27.9.1787),[5] спадкоємець частини «фортуни» Миколи Василя Потоцького;[6] його удова Анна з Мицельських вийшла заміж за Юзефа Целецького гербу Заремба.

У літературі[ред.ред. код]

М. Любинський видав книгу «Бичківці. Крізь віки до сьогодення» (1994).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник / М. Крищук. — Т., 2011. — С. 16
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2277 (лат.)
  3. Witalij Michałpwski. Egzekucja dóbr rodziny Buczackich — Jazłowieckich — Tworowskich na Podolu w 1564 roku.— S. 401. (пол.)
  4. Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. пол. ISBN 978-83-89273-71-0 s.47
  5. Wincenty Gaweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 3.373.625). (пол.)
  6. Skrzypecki Т. Н.. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Буць А. І арканове коло віків: [3 історії с. Бичківці Чортків. р-ну] // Вільне життя. — 1997. — 5 груд. — (Рядок з біографії краю).
  • Дем'янова І., Малиміна-Базиляк Т. Бичківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  • Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Бичківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 448—449. — ISBN 978-966-457-246-7.
  • Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 47. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.