Градчани
| Градчани Прага | ||||||||
 | ||||||||
| Загальна інформація | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 50°05′22″ пн. ш. 14°23′50″ сх. д. / 50.08944444447177347° пн. ш. 14.397222222249777° сх. д.Координати: 50°05′22″ пн. ш. 14°23′50″ сх. д. / 50.08944444447177347° пн. ш. 14.397222222249777° сх. д. | ||||||||
| Країна |
 Чехія[1] | |||||||
| Адмінодиниця |
Прага 1 Прага 6 | |||||||
| Населення | ||||||||
| Транспорт | ||||||||
| Зовнішні посилання: | ||||||||
| У проекті OpenStreetMap | r429456 ·R | |||||||
| ||||||||
| Карта | ||||||||
  Градчани Градчани (Прага) | ||||||||
 Градчани на Вікісховищі | ||||||||
Градчани (чеськ. Hradčany, нім. Hradschin) — один з чотирьох історичних районів Праги, що зберіг до 1784 г. право на самокерування.
Стара імператорська резиденція Празький град і місто-фортеця Градчани, що знаходиться поруч, розташовані на скелястому пагорбі лівого берега річки Влтави. Назва району пішло від слова «hrad», що чеською означає «фортеці, замок, укріплене поселення».
Історія Градчан[ред. | ред. код]
До початку XIX століття до західної частини Празького Граду підступав ліс, через котрий проходила дорога до Бржевновського, а пізніше і Страговського монастиря, і вела далі в бік північно-західної Богемії. Біля цієї дороги, поруч з Градом (на місці сучасної Градчанської площі) було старе слов'янське поселення, котрому біля 1333 року бургграф Празького грааду Гінек II Берка з Дуби присвоїв статус міста.
Це поселення у часи правління чеського короля Карла IV (1375 рік) було розширено далі на захід до сучасних площі Погоржелец, Лоретанської площі і району Новий Світ, а також захищене системою стін фортеці (Голодна стіна). Як і розташоване поруч місто Мала Страна, Градчани стали жертвою нищівних гуситських війн у 1420 році і в 1541 вигоріли повністю разом з територією Празького Граду.
Після цієї пожежі площу, що звільнилася від попередніх забудов, почали викупати дворяни і представники церкви, тут почали рости палаци у стилі ренесанс і канонічні будинки. Престиж міста виріс у 1598 році, коли імператор Рудольф II Габсбург надав йому статус «Королівського міста», приблизно в цей же час (1588 рік) будується Градчанська ратуша, на дверях котрої досі знаходиться металічний «празький лікоть» — офіційна міра довжини того часу.
До першої половини XVIII століття Градчани від комплексу Празького Граду были відділені глибоким викопаним ровом з відкидним мостом.
Головні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Градчанська ратуша (1598, ренесанс);
- Шварценберзький палац (1545-63, ренесанс, розпис 1580, зараз Військово-історичний музей);
- Мартиницький палац (1552-63, 1598, 1624, ренесанс; нині Канцелярія головного архітектора);
- Архієпископський палац (1562-64, 1669-94, 1763-64, бароко);
- Чернінський палац (1669—1720, бароко; нині Міністерство іноземних справ);
- Тосканський палац (1690, бароко);
- Штернберзький палац (1690—1720, бароко; нині Національна галерея);
- Гложецький палац (кінець XVII ст.; нині посольство Австрії);
- Дитріхштейнський і Грзанскій палаци (XVIII ст., бароко; нині парадні державні резиденції);
- Сальмський палац (1800-10, ампір; нині посольство Швейцарії);
- Празька Лорета (1626—1756, бароко);
- Страгівський монастир (закладений у 1140 р., романський і готичний стилі) з Йозефінскою бібліотекою (1782-84; ніне Музей національної письмовості);
- Костьол св. Яна Непомуцького (1720-28, бароко, арх. К. И. Динценгофер);
- Монастир капуцінов на Лоретській площі (1601, ренесанс і бароко);
- Костьол св. Роха (1603-12; пізня готика);
- Костьол діви Марії на Страговські надворжи (будувались з XII до XVIII століття, різні стили);
- Чумний стовп зі статуєю діви Марії (1726, бароко).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Historický lexikon obcí České republiky – 1869–2011 — ČSÚ, 2015.
- ↑ Jiří Hrůza. {{{Заголовок}}}. — ISBN 80-01-02764-3.
- ↑ Чешский туристический портал, текст на чешском языке
- ↑ Описание Пражской Королевской дороги, текст на чешском языке
