Градчани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Градчани (чеськ. Hradčany, нім. Hradschin) — один з чотирьох історичних районів Праги, що зберіг до 1784 г. право на самокерування.

Стара імператорська резиденція Празький град і місто-фортеця Градчани, що знаходиться поруч, розташовані на скелястому пагорбі лівого берега річки Влтави. Назва району пішло від слова «hrad», що чеською означає «фортеці, замок, укріплене поселення».

Історія Градчан[ред.ред. код]

До початку XIX століття до західної частини Празького Граду підступав ліс, через котрий проходила дорога до Бржевновського, а пізніше і Страговського монастиря, і вела далі в бік північно-західної Богемії. Біля цієї дороги, поруч з Градом (на місці сучасної Градчанської площі) було старе слов'янське поселення, котрому біля 1333 року бургграф Празького грааду Гінек II Берка з Дуби присвоїв статус міста. 

Він став третім і найменшим з празьких міст (після Старого Міста і Малої Страни). 
Градчани стали не королевським містом, а підданським[1]. Градчани аж до отримання статусу королевського міста у 1598 році знаходилися в феодальній власності і прямій підлеглості бургграфа Чеського королівства. Фактично все місто складалось з ринкової площі і двох вулиць[2].

Це поселення у часи правління чеського короля Карла IV (1375 рік) було розширено далі на захід до сучасних площі Погоржелец, Лоретанської площі і району Новий Світ, а також захищене системою стін фортеці (Голодна стіна). Як і розташоване поруч місто Мала Страна, Градчани стали жертвою нищівних гуситських війн у 1420 році і в 1541 вигоріли повністю разом з територією Празького Граду.

Після цієї пожежі площу, що звільнилася від попередніх забудов, почали викупати дворяни і представники церкви, тут почали рости палаци у стилі ренесанс і канонічні будинки. Престиж міста виріс у 1598 році, коли імператор Рудольф II Габсбург надав йому статус «Королівського міста», приблизно в цей же час (1588 рік) будується Градчанська ратуша, на дверях котрої досі знаходиться металічний «празький лікоть» — офіційна міра довжини того часу.

До першої половини XVIII століття Градчани від комплексу Празького Граду были відділені глибоким викопаним ровом з відкидним мостом. 

У 1784 році в ході реформ Йосипа II Градчани були у разом з іншими трьома містами об'єднані у Королівське місто Прага[3].
Зараз Градчани входять у склад адміністративних районів Прага 1 і Прага 6.

Головні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Градчанська ратуша (1598, ренесанс);
    Вид на Градчани з південного заходу
  • Шварценберзький палац (1545-63, ренесанс, розпис 1580, зараз Військово-історичний музей);
  • Мартиницький палац (1552-63, 1598, 1624, ренесанс; нині Канцелярія головного архітектора);
  • Архієпископський палац (1562-64, 1669-94, 1763-64, бароко);
  • Чернінський палац (1669—1720, бароко; нині Міністерство іноземних справ);
  • Тосканський палац (1690, бароко);
  • Штернберзький палац (1690—1720, бароко; нині Національна галерея);
  • Гложецький палац (кінець XVII ст.; нині посольство Австрії);
  • Дитріхштейнський і Грзанскій палаци (XVIII ст., бароко; нині парадні державні резиденції);
  • Сальмський палац (1800-10, ампір; нині посольство Швейцарії);
  • Празька Лорета (1626—1756, бароко);
  • Страгівський монастир (закладений у 1140 р., романський і готичний стилі) з Йозефінскою бібліотекою (1782-84; ніне Музей національної письмовості);
  • Костьол св. Яна Непомуцького (1720-28, бароко, арх. К. И. Динценгофер);
  • Монастир капуцінов на Лоретській площі (1601, ренесанс і бароко);
  • Костьол св. Роха (1603-12; пізня готика);
  • Костьол діви Марії на Страговські надворжи (будувались з XII до XVIII століття, різні стили);
  • Чумний стовп зі статуєю діви Марії (1726, бароко).

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]