Григор'єв Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Григор'єв
Народження26 грудня 1922(1922-12-26)
Одеса
Смерть19 червня 1998(1998-06-19) (75 років)
Кишинів, Молдова
ПохованняЦентральний цвинтар Кишинева
КраїнаСРСР СРСР
Молдова Молдова
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1942–1979
ПартіяКПРС
Звання Полковник
Формування161-а стрілецька дивізія
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Сергі́й Іва́нович Григо́р'єв (нар. 26 грудня 1922(19221226) — пом. 19 червня 1998) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир взводу пішої розвідки 575-го стрілецького полку 161-ї стрілецької дивізії (40-а армія, Воронезький фронт), старшина. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1922 року в місті Одеса в родині робітника. Українець. Здобув неповну середню освіту. Після закінчення школи ФЗУ працював у Чорноморському пароплавстві, на залізниці в місті Горькому, електриком депо станції Кожва Комі АРСР.

До лав РСЧА призваний Кожвинським РВК в червні 1942 року. Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року. Воював на Воронезькому, 1-у та 4-у Українських фронтах. Двічі був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року.

Особливо відзначився під час битви за Дніпро. У другій половині вересня 1943 року частини 575-го стрілецького полку вийшли на східний беріг Дніпра в районі села Підсинє. 22 вересня 1943 року група розвідників на чолі з старшиною С. І. Григор'євим на нашвидкоруч відремонтованих рибальських човнах з саморобними веслами, попри сильний зустрічний вітер і великі хвилі, під вогнем супротивника форсували річку Дніпро. З ходу вступивши в бій з ворожими автоматниками, розвідники вибили супротивника з його позицій, зайняли оборону й відбили контратаки ворога, знищивши при цьому до 60 солдатів і офіцерів. Крім цього було захоплено важливі документи і розвідано оборону супротивника[1].

Війну старший лейтенант С. І. Григор'єв закінчив на посаді помічника начальника штабу з розвідки 575-го стрілецького полку 161-ї стрілецької дивізії. Продовжував військову службу в лавах Збройних сил СРСР. У 1979 році полковник С. І. Григор'єв вийшов у запас.

Мешкав у Кишиневі (Молдова), працював директором готелю «Екран» кіностудії «Молдова-фільм». Помер 19 червня 1998 року. Похований на Центральному цвинтарі місті.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшині Григор'єву Сергію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2019).

Також був нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (22.06.1945, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (29.08.1944) і медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 109–112.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Подвиг народа»: Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 1 червня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]