Гуго фон Кайзер

Гуго фон Кайзер
нім. Hugo von Kayser
Народився	15 червня 1873(1873-06-15) Кобленц, Рейнланд-Пфальц
Помер	23 вересня 1949(1949-09-23) (76 років) Брауншвейг, Нижня Саксонія, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	з 1890
Військове звання	Генерал кінноти
Нагороди	Столітня медаль Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер ордена Корони Італії Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне Орден Генріха Лева Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) Орден Меджида 3 ступеня Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Гуго Макс фон Кайзер (нім. Hugo Max von Kayser; 14 червня 1873, Кобленц — 23 вересня 1949, Брауншвейг) — німецький воєначальник, генерал кінноти рейхсверу.

Біографія

Син оберста Прусської армії Едвіна фон Кайзера (1836—1887) і його дружини Клари, уродженої фон Ульрікі (1848—1921). 14 серпня 1864 року оберст Кайзер отримав спадкове прусське дворянство.

24 лютого 1890 року вступив у гусарський полк «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. Наприкінці січня 1897 року був переведений в 1-й Гессенський гусарський полк № 13 у Франкфурті-на-Майні, з листопада 1897 року до початку квітня 1902 року — полковий ад'ютант. З середини вересня 1904 року — ад'ютант 4-ї кавалерійської бригади в Бромберзі. З 18 серпня 1905 року — командир ескадрону Тюринзького гусарського полку № 12 в Торгау. З 22 квітня 1912 року — ад'ютант 1-ї кавалерійської інспекції в Познані. З 18 квітня по 30 вересня 1913 року служив в штабі гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3, а потім виконував обов'язки командира офіцерської школи верхової їзди в Падерборні.

З початком Першої світової війни спочатку був призначений командиром резервного гусарського полку № 5 і брав участь у боях на Західному фронті спільно з 13-ю резервною дивізією. У наступному році він командував уланським полком «Імператор Александер II Російський» (1-й Бранденбурзький) № 3. З 15 квітня 1916 року — командиром резервного гусарського полку № 5, з 4 травня 1916 року — запасного піхотного полку № 16, з січня 1918 року — командир гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. З 1 серпня 1918 року — командира кавалерійського стрілецького командування 14 на Західному фронті. 3 вересня року був важко поранений, тому кінець війни зустрів у шпиталі.

Після одужання в середині лютого 1919 року знову призначений командиром гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. Після розпуску полку 1 серпня 1919 року призначений у військове міністерство, з 1 жовтня 1919 року — начальник штабу відділу інспекції кавалерії. З жовтня 1921 року — командир кавалерійського училища рейхсверу в Ганновері. З 1 січня 1925 року — командир 2-ї кавалерійської дивізії в Бреслау. 1 жовтня 1926 року повернувся у військове міністерство і був призначений інспектором кавалерії. З 1 грудня 1929 року — головнокомандувач 2-го групового командування в Касселі. 30 листопада 1931 року вийшов у відставку з правом носіння форми 3-го (Прусського) кавалерійського полку.

Сім'я

5 червня 1897 року одружився з Ільзою Брінкманн (1877). В пари народились 3 дітей: Едвін (1899), Маргарет (1901) і Бруно-Гайнц (1904). Зрештою вони розлучились і 18 серпня 1927 року Кайзер одружився з Гертрудою фон Віллерт (1881).

Звання

• Фанен-юнкер (24 лютого 1890)
• Фенріх (19 листопада 1890)
• Другий лейтенант (19 вересня 1891)
• Оберлейтенант (27 січня 1899)
• Ротмістр (15 вересня 1904)
• Майор (22 квітня 1912)
• Оберстлейтенант (18 квітня 1917)
• Оберст (18 грудня 1920)
• Генерал-майор (1 липня 1923)
• Генерал-лейтенант (1 лютого 1927)
• Генерал кінноти (1 грудня 1929)

Нагороди

• Столітня медаль
• Орден Червоного орла 4-го класу
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, лицарський хрест (Королівство Італія) — вручений почесним шефом 1-го Гессенського гусарського полку № 13, королем Віктором Емануїлом III.
• Орден Корони Італії, лицарський хрест — вручений почесним шефом 1-го Гессенського гусарського полку № 13, королем Віктором Еммануїлом III.
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу
• Орден Генріха Лева, лицарський хрест 1-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
• Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
• Орден Меджида 3-го класу з шаблями (Османська імперія)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (травень 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendaten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 392—393.
• Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Alter Adel und Briefadel. Dreiundzwanzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha, 1921 S.404, 1931 S. 349—350.
• Geheime Kriegs-Kanzlei, Preußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1904. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1904, S. 53.

Посилання

• Нагороди Кайзера. [Архівовано 26 вересня 2021 у Wayback Machine.]