Гудзенко Пантелеймон Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пантелеймон Петрович Гудзенко
Gudzenko P.jpg
Народився 27 липня (9 серпня) 1907(1907-08-09)
Дернове
Помер 17 серпня 1994(1994-08-17) (87 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність історик
Alma mater Харківський інститут педагогічної професійної освіти
Сфера інтересів історія СРСР
Заклад Інститут історії АН УРСР
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Ткачова Людмила Іванівна
Нагороди Заслужений діяч науки УРСР Грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія України в галузі науки і техніки

Пантелеймон Петрович Гудзенко (27 липня (9 серпня) 1907(19070809), Дернове — 17 серпня 1994, Київ) — український архівіст, археограф, історик, доктор історичних наук1966 року), професор1968 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 липня (9 серпня) 1907 року в селі Дерновому (нині Тростянецького району Сумської області) в селянській родині. У 1924 році закінчив семирічну школу, після чого у 19241926 роках навчався в агропрофшколі містечка Тростянця, у 19261927 роках — у Харківському педагогічному технікумі. В 1931 році закінчив історичний факультет Харківського інституту педагогічної професійної освіти. У 19301932 роках викладав соціально-економічні дисципліни на робітничому факультеті Харківського сільськогосподарського інституту. Одночасно працював науковим співробітником Центрального державного архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва УРСР. Член ВКП(б) з березня 1941 року.

Протягом 19301948 років займався науково-дослідною та адміністративною роботою в архівних установах України: старший науковий співробітник, завідувач відділом, заступник начальника Архівного управління НКВС УРСР, з 1943 року — начальник Архівного управління НКВС України. Під час німецько-радянської війни перебував в оперативній групі НКВС УРСР на Південному фронті, Сталінградському фронті, Воронезькому фронті і Першому Українському фронті. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію. У 19481950 роках працював у Комісії з історії Великої Вітчизняної війни: старший науковий співробітник, завідувач відділом фондів, заступник голови з наукової роботи. Від 1950 року — в Інституті історії АН УРСР, обіймав посади старшого наукового співробітника (одночасно у 19501952 роках — учений секретар Відділення суспільних наук АН УРСР), завідував відділами археографії (19521955, 1959 роки), історії соціалістичного і комуністичного будівництва (19591964), історії соціалістичного будівництва (19641977), одночасно у 19671977 роках — заступник директора Інституту з наукової роботи, з 1977 року і до виходу на пенсію (1981) — старший науковий співробітник-консультант. Працюючи в Інституті історії АН УРСР, був також членом вченої ради Київського університету, членом наукової ради Головного архівного управління при РМ УРСР.

Жив у Києві в будинку на Печерському узвозі, 8, квартира 30. Помер 17 серпня 1994 року у Києві.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 100 праць з історії України новітнього періоду та археографії; відповідальний редактор, член редколегій, керівник авторського колективу низки фундаментальних праць з історії України:

Протягом тридцяти років очолював роботу в Інституті історії АН УРСР з підготовки й видання збірників архівних документів і матеріалів. За його участю видано збірки документів:

  • «Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі» (Київ, 1949);
  • «Воссоединение Украины с Россией» (Москва, 1953, том 2);
  • «Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні (1917–1921)» (Київ, 1957);
  • «Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в годы второй и третьей пятилеток» (Київ, 1977, частини 1—2) та інше.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Комітет з Державної премії України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 3 січень 2013. 

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]