Гудзенко Пантелеймон Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Пантелеймон.

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Пантелеймон Петрович Гудзенко
Народився	27 липня (9 серпня) 1907(1907-08-09) Дернове
Помер	17 серпня 1994(1994-08-17) (87 років) Київ
Країна	УНР →  СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	історик, архівіст, викладач університету
Alma mater	Харківський інститут педагогічної професійної освіти
Галузь	історія СРСР
Заклад	Інститут історії АН УРСР
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Ткачова Людмила Іванівна
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гудзенко.

Пантелеймон Петрович Гудзенко (нар. 27 липня (9 серпня) 1907(19070809), Дернове — 17 серпня 1994, Київ) — український архівіст, археограф, історик, доктор історичних наук (з 1966 року), професор (з 1968 року). Старший лейтенант державної безпеки.

Життєпис

Народився 27 липня (9 серпня) 1907 року в селі Дерновому (нині Тростянецького району Сумської області) в селянській родині. У 1924 році закінчив семирічну школу, після чого у 1924–1926 роках навчався в агропрофшколі містечка Тростянця, у 1926–1927 роках — у Харківському педагогічному технікумі. В 1931 році закінчив історичний факультет Харківського інституту педагогічної професійної освіти. У 1930–1932 роках викладав соціально-економічні дисципліни на робітничому факультеті Харківського сільськогосподарського інституту. Одночасно працював науковим співробітником Центрального державного архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва УРСР. Член ВКП(б) з березня 1941 року.

Протягом 1930–1948 років займався науково-дослідною та адміністративною роботою в архівних установах України: старший науковий співробітник, завідувач відділом, заступник начальника Архівного управління НКВС УРСР, з 1943 року — начальник Архівного управління НКВС України. Під час німецько-радянської війни перебував в оперативній групі НКВС УРСР на Південному фронті, Сталінградському фронті, Воронезькому фронті і Першому Українському фронті. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію. У 1948–1950 роках працював у Комісії з історії Великої Вітчизняної війни: старший науковий співробітник, завідувач відділом фондів, заступник голови з наукової роботи. Від 1950 року — в Інституті історії АН УРСР, обіймав посади старшого наукового співробітника (одночасно у 1950–1952 роках — учений секретар Відділення суспільних наук АН УРСР), завідував відділами археографії (1952–1955, 1959 роки), історії соціалістичного і комуністичного будівництва (1959–1964), історії соціалістичного будівництва (1964–1977), одночасно у 1967–1977 роках — заступник директора Інституту з наукової роботи, з 1977 року і до виходу на пенсію (1981) — старший науковий співробітник-консультант. Працюючи в Інституті історії АН УРСР, був також членом вченої ради Київського університету, членом наукової ради Головного архівного управління при РМ УРСР.

Жив у Києві в будинку на Печерському узвозі, 8, квартира 30. Помер 17 серпня 1994 року у Києві.

Наукова діяльність

Автор понад 100 праць з історії України новітнього періоду та археографії; відповідальний редактор, член редколегій, керівник авторського колективу низки фундаментальних праць з історії України:

• «Історія Києва» у 2-х томах (1959);
• «Історія робітничого класу УРСР» (Київ, 1967, том 2);
• «Історія селянства УРСР» (Київ, 1967, том 2);
• «Розвиток української культури за роки Радянської влади» (Київ, 1967);
• «Історія Української РСР» (Київ, 1967, том 2);
• «Радянська енциклопедія історії України» (Київ, 1969—1972, томи 1—4);
• «Історія робітників Донецького басейну» (Київ, 1981);
• «Історія міст і сіл Української РСР» та інше.

Протягом тридцяти років очолював роботу в Інституті історії АН УРСР з підготовки й видання збірників архівних документів і матеріалів. За його участю видано збірки документів:

• «Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі» (Київ, 1949);
• «Воссоединение Украины с Россией» (Москва, 1953, том 2);
• «Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні (1917—1921)» (Київ, 1957);
• «Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в годы второй и третьей пятилеток» (Київ, 1977, частини 1—2) та інше.

Відзнаки

• Заслужений діяч науки УРСР (з 1977 року).
• Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980; за восьмитомну працю «Історія Української РСР»).
• шість медалей СРСР
• Грамота Президії ВР УРСР.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, випуск 1. Київ, 1998;
• Українські історики XX століття. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, випуск 2, частина 1. Київ-Львів, 2003.

Джерела

• Даниленко В. М. Гудзенко Пантелеймон Петрович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 244. — ISBN 966-00-0405-2.
• Даниленко В.М. Ґудзенко Пантелеймон Петрович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.