Гузій Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гузій Петро Іванович
Основна інформація
Дата народження 23 березня 1903(1903-03-23)
Дата смерті 23 грудня 1937(1937-12-23) (34 роки)
Місце смерті Краснодар, Російська РФСР, СРСР
Професії музикант

Петро́ Іва́нович Гузі́й (*23 березня 1903 — †23 грудня 1937) — бандурист, актор-аматор, кооператор.

Народився в ст. Пашківській на Кубані. Учень Зота Діброви. Грав на діатонічній бандурі станичного майстра неповторної конструкції (зберігається в Краснодарському державному історико-археологічного музеї-заповіднику). Супроводжував музичні номери в українських операх. В українській класичній драматургії створив цілу галерею сценічних образів. Постійно виступав у станичному Народному домі як бандурист і актор. Виконував ролі з бандурою в п'єсах — Михайла Старицького «Богдан Хмельницький», Марка Кропивницького «Невольник» та ін., озвучував вокально-хорові номери у виставах — «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Катерина» Миколи Аркасаа тощо.

Арештований органами НКВД 1 грудня 1937 р. за звинуваченням у причетності до «контрреволюційної» повстанської організації. Родичі були переконані, що його «посадили за бандуру». Рішенням трійки управління НКВС Краснодарського краю 6 грудня 1937 р. засуджений до розстрілу. Загинув у м. Краснодар. Реабілітований 15 грудня 1956 р.

Література[ред. | ред. код]

  • Польовий Ренат Кубанська Україна. К., Діокор, 2003;