Катерина (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина
Stamp of Ukraine s498.jpg
Микола Аркас з «Історією України-Русі» та нотами до опери «Катерина» на поштовій марці, випущеній в Україні до його 150-річчя
Композитор Аркас Микола Миколайович (старший)
Автор(и)
лібрето
Аркас Микола Миколайович (старший) і Бобир Діодор Миколайович
Мова лібрето українська мова
Джерело сюжету Катерина
Жанр Лірична народно-побутова
Кількість дій 3
Рік створення 1891
Перша постановка 1899
Місце першої постановки Москва
Інформація у Вікіданих

«Катерина» — опера у трьох діях, написана Миколою Миколайовичем Аркасом (старшим) за однойменною поемою Тараса Григоровича Шевченка.

Історія написання[ред. | ред. код]

Опера «Катерина» була написана Миколою Аркасом у 1891 році, але впродовж п'яти років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва. Лише у 1897 році опера вийшла у світ на малій батьківщині Аркаса — у Миколаєві за рахунок автора. На обкладинці видання стояло лише прізвище Тараса Шевченка, авторство музики і лібретто були приховані криптонімом «Н. А. …ъ», а зверху присвята:

«Любій, незабутній жінці моїй Олесі».
При створенні партитури Микола Миколайович обробив і використав значну кількість з 400 українських народних пісень, які вони разом з дружиною Ольгою Іванівною збирали в різних місцях, відвідуючі села Миколаївщини та Полтавщини, а також почуті від кобзарів і бандуристів, яких композитор запрошував у свій дім в Миколаєві. Текст лібрето написав сам. Нову літературну обробку лібретто здійснив у 1963 році Діодор Бобир.

Партії головних героїв М. М. Аркас наділив характерною для української пісенності виразливою мелодійністю. Хорові сцени побудовано на народних мелодіях, що позначає їх особливим колоритом. Опера має окремі відмінності порівняно з поемою. Зокрема, Аркас увів відсутній у Шевченка персонаж — Андрія, який щиро кохає Катерину. Цей образ посилив ліричний бік твору, підкреслив контрастність психологічної ситуації усієї драми.

Виконання[ред. | ред. код]

Того ж року фрагменти «Катерини» вперше пролунали у концертному виконанні симфонічного оркестру Миколаївського відділення Російського музичного товариства. У глядачів опера мала великий успіх. Схвальні відгуки твору дала і миколаївська преса. Після цього Микола Аркас надіслав клавір опери своєму давньому другові Марку Кропивницькому для сценічної вистави, і той негайно взявся за репетиції. Перша виставу планувалося здійснити в Одесі, але через цензуру цтого зробити не вдалося. Прем'єра відбулася 12 лютого 1899 р. у Москві. Високий професіоналізм Кропивницького як режисера і талановитість його акторів забезпечили успіх вистави в столиці. 13 лютого композитор одержав телеграму з Москви:

«Вітаємо з успіхом і дякуємо… за довіру. Кропивницький і товариство.»

Згодом опера «Катерина» йшла у театрах Києва, Варшави, Кракова, Мінська, Вільно, Катеринодара, Одеси, Маріуполя, Луцька, Львова.

14 березня 1900 року земляки Миколи Аркаса та сам автор змогли почули її цілком у приміщенні театру Я. Шеффера (нині Миколаївський художній російський драматичний театр) у виконанні тієї ж трупи Кропивницького. Вистава так схвилювала Аркаса, що після її закінчення він кинувся за куліси, розридався і цілував акторів, а ті вивели його на сцену і під бурхливі оплески глядачів піднесли йому лавровий вінок. Описуючи величезний успіх опери у Миколаєві, М. М. Аркас, схвильований до краю, писав дружині у Петербург:

«Я не спав цілу ніч, сльози душили мене… Такі хвилини рідкісні і божественні».

П'ять років опера мала великий успіх. Опера ставилася і в театрі земляка Аркаса Миколи Садовського. Сам Микола Садовський вражав глядачів трагізмом виконання, коли неодноразово співав партію Батька. З участю у постановці «Катерини» пов'язаний початок творчого шляху у театрі Миколи Садовського Марії Литвиненко-Вольгемут.

Зразу ж після прем'єри Кропивницький настійно заохочував друга не баритися з написанням наступної опери, пропонуючи взяти сюжети Шевченкової «Наймички» або ж Гоголівського «Вія». Натхненний успіхом «Катерини», Аркас планував написання ще кількох музичних творів, але хвороба (крововилив у мозок і параліч правої руки) не дала змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора. Окрім неї музичний доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й близько 80 обробок українських народних пісень.

Неможливість займатися музичною творчістю привела Миколу Миколайовича до нової сфери діяльності — на початку ХХ ст. він почав вивчати історію України. Основною працею М. Аркаса як історика є «Історія України-Русі», написана в доступній формі українською мовою і видана у 1908 році у Петербурзі.

У роки радянської влади творчість М. Аркаса замовчувалась, але з 1956 року відредагована і доповнена (соціальним елементом) опера «Катерина» була прийнята до постановок у Києві, пізніше і в інших містах. У 80-ті роки двадцятого сторіччя музика з опери «Катерина» звучала у симфонічних концертах у Нью-Йорку, Оттаві, Монреалі, Торонто. Ще раніше її почали виконувати в Детройті і Чикаго.

В огляді спектаклів українських театрів, присвячених 175-річчю від дня народження Тараса Шевченка, опера «Катерина» посіла перше місце.

Значення[ред. | ред. код]

«Катерина» започаткувала оперну шевченкіану і стала першою українською ліричною народно-побутовою оперою. Вона стала першою оперою в практиці драматичного театру без розмовних діалогів, що спонукало до підвищення артистичного рівня.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Іванов В. Ф. Музичні джерела опери М. Аркаса «Катерина» // Шануючи пам‘ять патріота України. Документи і матеріали про життя та діяльність М. М. Аркаса. — С. 47-51.
  • Авраменко С. М. Опера М. Аркаса «Катерина» — твір національного музично-театрального мистецтва // Там само. — С. 57-63.
  • Антонюк В. Г. Микола Аркас // Культура і сучасність. - № 2. - 2004. - С. 63-67.