Гулак-Артемовський Семен Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Степанович Гулак-Артемовський
Семен Гулак-Артемовський
Народився 4 (16) лютого 1813[2]
Городище, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 6 (18) квітня 1873[1] (60 років)
Москва, Російська імперія
Поховання Ваганьковське кладовище[3]
Громадянство Російська імперія
Діяльність композитор
Alma mater Київська духовна семінарія[4]
Вчителі Глінка Михайло Іванович[5]
Напрямок музика епохи романтизму[5]
Жанр опера[5]
Magnum opus Запорожець за Дунаєм[5]
IMDb ID 1856841
Герб
Герб

Родовий герб Гулака-Артемовського «Лук»

Семе́н Степа́нович Гула́к-Артемо́вський (4 (16) лютого 1813(18130216), Городище — 5 (17) квітня 1873, Москва) — український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, небіж письменника П. П. Гулака-Артемовського, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето — опери «Запорожець за Дунаєм».

Життєпис

Долю Семена Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли Гулак-Артемовський навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло Глінка, який шукав виконавця для партії Руслана у щойно написаній опері й узяв його з собою до Петербурга. Тут Глінка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь декілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Побувавши в Парижі, Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841).

Поштова марка України, 2013 рік

У 1842 Гулак-Артемовський повертається до Петербурга, де протягом 22 років, до 1864 року є солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864—1865 — Великого театру в Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському, як композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», датована 1862 роком, яка стала українською музичною класикою. Прем'єра опери відбулася 14 квітня 1863 року на сцені Маріїнського театру. Гулак-Артемовський був не лише її першим постановником, а й виконавцем партії Карася. Через рік, 6 жовтня 1864 року, вистава пройшла у Великому театрі Москви.

Меморіальна дошка на будинку по Набережно-Хрещатицькій вулиці, 27, в якому мешкав Семен Гулак-Артемовський у 1824—1830 роках (бронза, барельєф; скульптор Г. Н. Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко)

Царська цензура після Емського циркуляру забороняла постановку опери на сцені впродовж 20 років. 11 червня 1884 року оперу знову було поставлено Марком Кропивницьким в трупі Михайла Старицького за участі Марії Заньковецької та Марії Садовської-Барілотті.

Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченкові, з яким автор товаришував з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» — рапсодія зі збірки із семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба». В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850 році, коли гастролював з італійською оперною трупою.

Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854).

Помер 17 квітня 1873 року в Москві, похований на Ваганьківському кладовищі.

Пам'ять

15 лютого 2013 року Національний банк України випустив срібну ювілейну монету, присвячену 200-річчю від дня народження Семена Гулака-Артемовського.

У лютому 2013 року з нагоди святкування 200-ї річниці від дня народження С. С. Гулака-Артемовського, Городищенському ЗЗСО № 1 було присвоєно його ім'я.

В місті Городище, що на Черкащині, знаходиться музей С. С. Гулака-Артемовського. Його ім'ям названі вулиця, Палац культури та дитяча школа мистецтв.

Вулиця Гулака-Артемовського у містах України.

Примітки

Джерела та література

  • Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 242.
  • Малий словник історії України
  • Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003.

Посилання