Густав Шведський (герцог)
| Густав Шведський | |
|---|---|
_c_1850_by_Friedrich_D%C3%BCrck.jpg) Принц Густав бл. 1850 | |
| Ім'я при народженні | Франц Густав Оскар |
| Народився |
18 червня 1827 Палац Хага |
| Помер |
24 вересня 1852 (25 років) Осло ·черевний тиф |
| Поховання | Ріддаргольменська церква[1][2] |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | композитор |
| Alma mater | Уппсальський університет |
| Знання мов | шведська[3] |
| Членство | Шведська королівська академія наук і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей |
| Титул | герцог Уппландії |
| Військове звання | підполковник |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Бернадоти |
| Батько | Оскар I[4] |
| Мати | Жозефіна Лейхтенберзька[4] |
| Брати, сестри | Євгенія Шведська, Оскар II, Карл XV, Август Шведський, Hjalmar Högqvistd і Max Högqvistd |
| У шлюбі з | не було |
| Діти | не було |
 | |
Франц Густав Оскар Шведський та Норвезький (швед. Frans Gustaf Oscar av Sverige och Norge), (нар. 18 червня 1827 — пом. 24 вересня 1852) — принц шведський та норвезький, герцог Уппландії, син короля Оскара I та Жозефіни Лейхтенберзької, композитор, музикант та художник.
Біографія[ред. | ред. код]
Густав народився 18 червня 1827 року в палаці Хага. Він був другим сином в родині кронпринца шведського та норвезького Оскара та його дружини Жозефіни Лейхтенберзької. Новонароджений мав старшого брата Карла, а згодом з'явились і молодші — Оскар та Август, і сестра Євгенія.
Всі діти виховувалися в дусі суворого лютеранства, попри те, що матір була католичкою. Вони отримували освіту в королівському палаці під наглядом викладачів, яких вона підбирала. Після цього Густав з братами відвідував в Уппсальському університеті. Там у них було своє місце, так званий «Принс-холл». Також навчався в університеті Крістіанії. Принц Густав все життя виявляв великий інтерес до історії своєї країни та мистецтва. Був канцлером Шведської Королівської Академії мистецтв. Полюбляв малювати, та перш за все став відомим в області музики. З усієї родини Бернадотів мав найяскравіший музичний талант. Мав навіть прізвисько «Співаючий принц» («Sångarprinsen»). Він став членом шведської академії музики у 1844 році. Його вчителем і зразком наслідування був Адольф Фредрік Ліндблад.
З композицій принца, які він друкував під псевдонімом G ****, збереглося близько п'ятдесяти. Двоє з його творів для арфи популярні у Швеції і дотепер: «Studentsången» («Пісня студента») та («Vårsång») («Весняна пісня»). Тексти двох пісень написані Германом Сатербергом. Також писав марші, романси, пісні та інші твори для фортепіано. До всього був ще й чудовим піаністом та співаком. В університеті часто співав з братами квартетом, а також запрошував долучатися до них інших студентів. За повідомленнями свідків, мав дуже красивий та ліричний тенор.
11 лютого 1846 році Густав став почесним членом королівської академії наук.
У ранньому віці вступив до армії. У 1850 році отримав звання підполковника.
У лютому 1851 року його батько придбав палац Стернзунд і подарував його Густаву. Той доручив куратору П.А.Ністрьому провести там капітальний ремонт. Вважається, що у цьому палаці принц написав декілька своїх невідомих творів.
Густав здійснив декілька мандрівок Швецією та Норвегією. У 1852 році він із сестрою та матір'ю супроводжували батька на лікування до цілющих джерел Бад-Кіссінгену у Німеччині. Здоров'є короля покращало, і у вересні вони вирушили в зворотну путь. До Христіанії мали добиратися морем, але через сильний шторм корабель із королівською сім'єю опинився у Гаміні. Коли ж Бернадоти нарешті досягли норвезької столиці 16 вересня, принц був вже настільки виснажений, що не міг самостійно пересуватися і мав високу температуру. Його доправили до королівського палацу, де він раптово помер вісім днів потому, як повідомлялося, від черевного тифу.[5] Йому було 25 років. Батько та сестра також захворіли, але змогли видужати. Похований Густав у склепінні під каплицею Бернадоттів у кірсі Ріддархольмен[6].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У 1854 році в парку палацу Хага був встановлений монумент принца Густава.
- У 1927 році скульптор Карл Едл створив статую принца, що нині знаходиться у дворі Уппсальського університету.
- У 1944 році в прокат вийшов кінофільм «Принц Густав», знятий Шамілем Бауманом. У головній ролі — Альф Челлін.
Родинне дерево[ред. | ред. код]
| Жан Анрі Бернадотт | Жанна де Сен-Венсан | Франсуа Кларі | Франсуаза Роза Сомес | Александр де Богарне.jpg) | Жозефіна Богарне | Максиміліан I | Августа Гессен-Дармштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл XIV Юхан | Дезіре Кларі | Ежен де Богарне | Августа Баварська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оскар I | Жозефіна Лейхтенберзька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Густав | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Olsson M. Riddarholmskyrkan - inventories and graves — 1937. — С. 464.
- ↑ Bernadotteska gravkoret
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Gustav — 1917.
- ↑ Історичні персоналії. Принц Франц Густав Бернадотт [1] [Архівовано 23 грудня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)
- ↑ Ріддархольмська кірха. Каплиця Бернадоттів [2] [Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- The New Grove Dictionary of Music and Musicians, band 7. Macmillan Publishers 1980
- Sohlmans musiklexikon, band 3. Sohlmans förlag AB 1976
- Vivi Horn: Prins Gustav, Wahlström & Widstrand 1946
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Густав Шведський (герцог) |
- З біографії принца Густава (швед.)
- Бернадотти [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Генеалогія принца Густава [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geneall.net (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 30 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Нащадки короля Баварії Максиміліана (англ.)
|
