Гіалуронова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіалуронова кислота
Hyaluronan.png
Ідентифікатори
Номер CAS salt) (sodium salt)
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула (C14H21NO11)n
Розчинність (вода) soluble (sodium salt)
Небезпеки
ЛД50 > 2400 mg/kg (mouse, oral, sodium salt)
>4000 mg/kg (mouse, subcutaneous, sodium salt)
1500 mg/kg (mouse, intraperitoneal, sodium salt)
S-фрази S22, S24/25 (sodium salt)
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини D-glucuronic acid and D-N-acetylglucosamine (monomers)
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гіалуронова кислота (сучасніша назва — гіалуронан) — несульфатований глікозаміноглікан, що входить до складу сполучної, епітеліальної і нервової тканин. Гіалуронова кислота є однією з головних компонентів міжклітинного матриксу сполучної тканини хребетних, вона сприяє значною мірою клітинній проліферації, міграції, а також може відігравати певну роль в пухлиноутворенні.

Гіалуронова кислота є також компонентом капсули стрептококу групи А. Вона захищає бактерії від антимікробної дії фагоцитів і полегшує їх адгезію до епітеліальних клітин людини.

Вперше була виявлена в скловидному тілі в 1934 році К. Мейером (K. Meyer) и Дж. Палмером (J. W. Palmer). Назва походить від грец. hyalos — скловидний і уронова кислота.

В тілі людини масою 70 кг в середньому на гіалуронову кислоту припадає 15 грам, третина з яких обновляється щодня.

Гіалуронову кислоту використовують в косметології для збільшення та корекції форми губ.

Функції[ред.ред. код]

Зв'язування води[ред.ред. код]

Гіалуронова кислота має здатність зв'язувати дуже велику кількість води (до шести літрів на грам). Наприклад, скловидне тіло людського ока складається на 98 % з води, яка зв'язана 2 % гіалуронової кислоти. Велика кількість груп COO формує негативний заряд молекули. Це обумовлює утриманню води і катіонів натрію Na+.

Стійкість проти стискування[ред.ред. код]

Вода мало піддається стискуванню і ця властивість переходить гіалуроновмісним тканинам, для яких притаманний великий вміст води. В загальному ця властивість є характерною для всіх видів сполучної тканини. Це має особливо велике значення в період ембріонального розвитку, коли щільні структури ще не сформувалися.

Гарним прикладом стійкості проти стискування слугує пульпозне ядро міжхребцевого диску, яке витримує значну частину ваги тіла.

Мастильні властивості[ред.ред. код]

Гіалуронова кислота є головною складовою синовіальної рідини (суглобової рідини) і відграє роль мастила при всіх суглобових рухах. Це досягається через псевдопластичні властивості синовіальної рідини. Її в'язкість змінюється відповідно до величини діючої сили. Точніше, чим більше навантаження, тим менша в'язкість рідини. До того ж будучи дійсно рідиною синовіальна рідина є одночасно і достатньо в'язкою через свою високомолекулярну будову, щоб не бути витісненою з порожнини суглобу при навантаженні, подібно до води. Крім того, синовіальна рідина ще має здатність дуже добре «приліплюватися» до хряща суглобу завдяки хімічній взаємодії і зовнішній формі.

Підтримання міграції клітин[ред.ред. код]

Для мігруючих клітин гіалуронова кислота залишає вільними «транспортні шляхи». Завдяки розширенню міжклітинних просторів підтримується міграція (переміщення) клітин, наприклад макрофагів.

Функція в мозку[ред.ред. код]

Поряд з важливою структурною функцією для мозку потрібно відзначити і перешкоджання гіалуроновою кислотою відновлення мієлінової оболонки аксона (ремієлінізація). Ця пригнічувальна функція має місце передусім при розсіяному склерозі.

Взаємодія з рецепторами[ред.ред. код]

Ряд рецепторів клітинної оболонки взаємодіють з гіалуроновою кислотою і викликають певні клітинні реакції, що стосуються передусім поділу і міграції клітин. Під час ембріонального розвитку ця стимуляція є дуже важливою позитивною властивістю, однак при контакті з пухлинною клітиною може мати і негативну дію на організм.

Біосинтез[ред.ред. код]

На відміну від всіх інших глікозаміногліканів гіалуронова кислота синтезується не в ендоплазматичному ретикулумі чи апараті Гольджі, а в інтегрованих в мембранну протеїнах. У хребетних розрізняють три типи гіалуронат-синтетаз: HAS1, HAS2 і HAS3. Ці ферменти подовжують молекулу гіалуронової кислоти, приєднуючи до неї по черзі глюкуронову кислоту і N-ацетилглюкозамін, а спеціальний білок-транспортер виводить новоутворений полімер з клітини.

Біодеградація[ред.ред. код]

Гіалуронова кислота розщеплюється ферментами, що мають назву гіалуронідази. В організмі людини існує щонайменше сім типів гіалуронідаз, деякі з них є супресорами пухлиноутворення. Продукти розкладання гіалуронової кислоти (олігосахариди і низько молекулярні гіалуронати) виявляють проангіогенні властивості.

Практичне використання[ред.ред. код]

У репродуктивній медицині гіалуронова кислота використовується при проведенні так званого тесту HBA: експрес-аналізу зв'язування сперматозоїдів з гіалуроновою кислотою в нативному еякуляті, який дозволяє відібрати зрілі сперматозоїди, що володіють якостями, необхідними для запліднення і подальшого розвитку ембріона, оскільки гіалуронат є основним компонентом кумулюсного комплексу, що пристуній в оболонці яйцеклітини.


Посилання[ред.ред. код]