Гіаліновий хрящ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіаліновий (склоподібний) хрящ (лат. cartilago hyalinis) — міцний і пружний хрящ, склоподібний через вміст в ньому гомогенної основної речовини[1], багатої протеогліканами[2]. Містить значну кількість міжклітинної речовини, тому розташований там, де особливо важливими є міцність і пружність. Гіаліновий хрящ є складовою суглобових і реберних хрящів, а також хрящів носа, гортані, епіфіза довгих трубчастих кісток, хрящів трахеї і бронхів[3].

Гіаліновим хрящем вкрита суглобова поверхня епіфізів. Він забезпечує підгонку дотичних суглобових поверхонь, амортизацію, зменшує тертя зчленованих суглобових поверхонь. Товщина хряща залежить від функціонального навантаження на нього і в різних суглобах коливається від 1 до 7 мм.

Гіаліновий хрящ ребра кроля (препарат забарвлений гематоксиліном та еозином)

За своїми фізико-хімічними властивостями гіаліновий хрящ складається з гелю, що містить 70-80 % води, 10-15 % органічних речовин і 4-7 % мінеральних солей. Суглобова поверхня хряща гладка і в умовах норми зволожена синовіальною рідиною. Хрящ не має власної судинної мережі і нервів та харчується, переважно, з суглобової рідини.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хрящ // ФЕ
  2. Войцех П., Росс Майкл Г., 2021, С.220
  3. Adele, Knibbs (2003). The Leeds Histology Guide (англ.). Процитовано 27 жовтня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

відео[ред. | ред. код]