Гільєрмо Рігондо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Рігондо, а друге (материне) прізвище Ортіс.
Гільєрмо Рігондо
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Гільєрмо Рігондо Ортіс
Прізвисько Шакал (ісп. El Chacal)
Громадянство Куба Куба
Народився 30 вересня 1980(1980-09-30) (43 роки)
Сантьяго-де-Куба
Вагова категорія легша (до 53.5 кг)
друга легша (до 55 кг)
Зріст 164
Розмах рук 168
Професіональна кар'єра
Перший бій 22 травня 2009
Останній бій 24 лютого 2023
Боїв 26
Перемог 22
Перемог нокаутом 15
Поразок 3
Нічиїх 0
Не відбулося 1
Аматорська кар'єра
Боїв 408
Перемог 400
Поразок 8
Спортивні медалі
Представник Куба Куба
Бокс
Олімпійські ігри
Золото 2000 Сідней до 54 кг
Золото 2004 Афіни до 54 кг
Чемпіонат світу з боксу
Золото 2001 Белфаст до 54 кг
Золото 2005 Мяньян до 54 кг
Панамериканські ігри
Золото 2003 Санто-Домінго до 54 кг
Ігри Центральної Америки і Карибського басеїна
Золото 2006 Картахена до 54 кг

Гільєрмо Рігондо Ортіс, Ґільєрмо Ріґондо Ортіс (ісп. Guillermo Rigondeaux Ortiz; нар. 30 вересня 1980, Сантьяго-де-Куба) — кубинський професійний боксер, виступає у легшій і другій легшій вазі, чемпіон літніх Олімпійських ігор у Сіднеї та Афінах, чемпіон світу 2001 та 2005 року серед любителів. Чемпіон світу в другій легшій вазі за версіями WBA (Super) ( 2012—2015, 2016—2017 ), WBO ( 2013—2015 ), The Ring ( 2013—2016.). У Рейтингу найкращих боксерів за версією журналу «Ринг» за 2017 рік займав 5 сходинку[1]. "Звичайний" чемпіон світу за версією WBA (2020) в легшій вазі.

Аматорська кар'єра[ред. | ред. код]

Спроба втечі[ред. | ред. код]

В 2009 втік в Америку і став професіоналом. До того мав невдалу спробу втечі. 2007 року під час Панамериканських ігор в Бразилії Рігондо зі своїм співвітчизником Ерісланді Лара покинув стан національної команди. Вважалося, що вони приєдналися до групи інших відомих боксерів-втікачів. За деякий час їх було доставлено в бразильський поліцейський відділок. Там вони заявили, що хочуть повернутися до Куби. Після конфлікту Фідель Кастро вирішив відсторонити Рігондо від участі в національній збірній з боксу. Цим вчинком Кастро забрав у боксера можливість стати триразовим олімпійським чемпіоном.[2]

Олімпійські ігри 2000[ред. | ред. код]

Олімпійські ігри 2004[ред. | ред. код]

Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]

22 травня 2009 року провів перший бій у профікар'єрі. 20 січня 2012 року переміг нокаутом американця Ріко Рамоса і відібрав у нього титул чемпіона WBA у другій легшій вазі.

Рігондо проти Донера[ред. | ред. код]

13 квітня 2013 року Рігондо провів об'єднавчий бій з чемпіоном WBO найкращим боксером 2012 року філіппінцем Ноніто Донером. Всупереч прогнозам експертів, перемогу здобув Рігондо. Перші раунди пройшли під диктовку кубинця. Рігондо легко ухилявся від ударів суперника. Відчуваючи перевагу суперника, Донер намагався перехопити ініціативу. В десятому раунді, після виходу боксерів з клінчу, лівим боковим Донера Рігондо був відправлений в нокдаун. Донер активно атакував в 11 раунді, але він програв 12 раунд. До кінця поєдинку на обличчі Донера утворилась гематома. Одностайним рішенням суддів перемога була присуджена Рігондо — 116—111, 115—112, 114—113[3].

У грудні Рігондо провів перший захист титулу WBO і п'ятий WBA, перемігши за очками ганця Джозефа Агбеко. Влітку 2014 року нокаутував тайця Анусорна Йот'яна. 31 грудня 2014 року у Осакі (Японія) переміг японця Хісаші Амагаса. У 7 раунді Гільєрмо двічі побував у нокдауні, але вистояв, а в 10 вже він відправив суперника у нокдаун. В 11 раунді Амагаса відмовився від продовження бою.[4]

У 2015 році Рігондо провів черговий переможний бій з філіппінцем Дріаном Франсіско аж у листопаді, а у жовтні рейтинговий комітет WBO позбавив кубинця звання чемпіона за довгий простій без боїв,[5] а WBA, позбавивши його звання чемпіона, присвоїла звання "чемпіона-у-відпусці".[6]

16 липня 2016 року Рігондо зустрівся в бою з британцем Джеймсом Дікенсом і переміг, зламавши йому у другому раунді щелепу, після чого у перерві перед третім раундом Дікенс відмовився від продовження бою.[7] Рігондо захистив звання чемпіона WBA Super.

17 червня 2017 року Рігондо захистив титул в бою проти мексиканця Мойзеса Флореса, але бій було визнано таким, що не відбувся, оскільки наприкінці першого раунду Гільєрмо провів серію ударів, відправивши суперника у нокаут, але вирішальний удар відбувся вже після гонгу.[8]

Рігондо проти Ломаченко[ред. | ред. код]

9 грудня 2017 року на арені Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку відбувся бій в рамках другої напівлегкої ваги Гільєрмо Рігондо - Василь Ломаченко. Українець переміг, завдавши першої поразки кубинцю. Рігондо відмовився від продовження боротьби після 6 раунду.[9]

Після поразки Гільєрмо втратив і титул чемпіона WBA в другій легшій вазі, оскільки умовою збереження пояса була лише перемога над Ломаченко.[10]

Наступний бій проти Джованні Дельгадо Рігондо провів більше ніж через рік після поразки від Ломаченко, нокаутувавши мексиканця.

23 червня 2019 року Рігондо переміг технічним нокаутом мексиканця Хуліо Сеху і здобув звання обов'язкового претендента на титул чемпіона WBC у другій легшій вазі.[11]

8 лютого 2020 року розділеним рішенням суддів переміг венесуельця Ліборіо Соліса і завоював вакантний пояс "звичайного" чемпіона WBA в легшій вазі, підкоривши другу вагову категорію.[12]

14 серпня 2021 року Рігондо зустрівся в бою з чемпіоном світу за версією WBO в легшій вазі філіппінцем Джоном Ріель Казімеро і у маловидовищному бою зазнав поразки розділеним рішенням суддів — 115-113 Рігондо, 116-112 і 117-111 Казімеро.[13]

26 лютого 2022 року Рігондо зазнав третьої професіональної поразки в кар’єрі, програвши одностайним рішенням суддів Вінсенту Астролябіо (Філіппіни). Вирішальним став нокдаун Рігондо, в якому він побував у восьмому раунді.

Таблиця боїв[ред. | ред. код]

21 Перемога (14 нокаутом, 7 за рішенням суддів), 3 Поразки (1 нокаутом, 2 за рішенням суддів)
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки
Перемога 21-3 (1) Колумбія Хесус Мартінес KO 1 (10) 24 лютого 2023 США Гаяліа, Флорида
Поразка 20-3 (1) Філіппіни Вінсент Астролябіо UD 12 26 лютого 2022 ОАЕ Dubai Marina, Дубай Бій за титул інтернаціонального чемпіона WBC International в легшій вазі
Поразка 20-2 (1) Філіппіни Джон Ріель Казімеро SD 12 14 серпня 2021 США Dignity Health Sports Park, Карсон (Каліфорнія) Бій за титул чемпіона WBO в легшій вазі
Перемога 20-1 (1) Венесуела Ліборіо Соліс SD 12 8 лютого 2020 США PPL center, Аллентаун, Пенсільванія Виграв вакантний титул "звичайного" чемпіона WBA в легшій вазі
Перемога 19-1 (1) Мексика Хуліо Сеха TKO 8 (12) 23 червня 2019 США Mandalay Bay Arena Las Vegas, Лас-Вегас, Невада
Перемога 18-1 (1) Мексика Джованні Дельгадо RTD 1 (8) 2:59 13 січня 2019 США Microsoft Theater, Лос-Анджелес
Поразка 17-1 (1) Україна Василь Ломаченко RTD 6 (12) 3:00 9 грудня 2017 США Madison Square Garden, Нью-Йорк Бій за титул чемпіона WBO в другій напівлегкій вазі
NC 17-0 (1) Мексика Моісес Флорес[en] KO 1 (12) 3:00 17 червня 2017 США The Ford Center at The Star, Фріско, Техас Захистив титул чемпіона WBA (Super) в другій легшій вазі
Бій за титул чемпіона IBO в другій легшій вазі(1-ий захист Флореса)
Перемога 17-0 Велика Британія Джеймс Діккенс RTD 2 (12) 3:00 16 липня 2016 Велика Британія Ice Arena Wales, Кардіф Захистив титул чемпіона WBA (Super) в другій легшій вазі
Перемога 16-0 Філіппіни Дріан Франциско UD 10 21 листопада 2015 США Mandalay Bay Arena Las Vegas, Лас-Вегас, Невада
Перемога 15-0 Японія Хісаші Амаґаша RTD 11 (12) 3:00 31 грудня 2014 Японія Bodymaker Colosseum, Осака Захистив титули чемпіона WBA (Super), WBO, The Ring в другій легшій вазі
Перемога 14-0 Таїланд Сод Кокьєтджим KO 1 (12) 1:44 19 липня 2014 Макао CotaiArena, Venetian Resort, Макао Захистив титули чемпіона WBA (Super), WBO, The Ring в другій легшій вазі.
Перемога 13-0 Гана Джозеф Агбеко UD 12 (12) 3:00 7 грудня 2013 США Boardwalk Hall, Нью-Джерсі, США Захистив титули чемпіона WBA (Super), WBO, The Ring в другій легшій вазі
Перемога 12-0 Філіппіни Ноніто Донер UD 12 (12) 3:00 13 квітня 2013 США Radio City Music Hall, Нью-Йорк, США Захистив титул чемпіона WBA (Super) в другій легшій вазі.
Виграв титул чемпіона WBO, The Ring в другій легшій вазі
Перемога 11-0 США Роберт Мароккін UD 12 (12) 3:00 15 вересня 2012 США Thomas & Mack Center, Лас-Вегас, США Захистив титул чемпіона WBA в другій легшій вазі
Перемога 10-0 США Теон Кеннеді TKO 5 (12) 1:11 9 червня 2012 США MGM Grand Las Vegas, Лас-Вегас, США Захистив титул чемпіона WBA в другій легшій вазі
Перемога 9-0 США Ріко Рамос KO 6 (12) 1:29 21 січня 2012 США Palms Casino Resort, Лас-Вегас, США Виграв титул чемпіона WBA в другій легшій вазі
Перемога 8-0 Ірландія Віллі Кейсі TKO 1 (12) 2:35 19 березня 2011 Ірландія City West Hotel Дублін, Ірландія Захистив титул тимчасового чемпіона WBA в другій легшій вазі
Перемога 7-0 Панама Рікардо Кордоба SD 12 (12) 3:00 13 листопада 2010 США Cowboys Stadium, Техас, США Виграв титул тимчасового чемпіона WBA в другій легшій вазі
Перемога 6-0 Мексика Хосе Анхель Беранза RTD 7 (8) 0:10 21 серпня 2010 Мексика Auditorio Municipal Тихуана, Мексика
Перемога 5-0 Мексика Адольфо Ландерос KO 1 (8) 1:08 5 лютого 2010 США Don Taft University Center, Флорида, США
Перемога 4-0 Гана Ланте Адді UD 8 (8) 3:00 16 грудня 2009 США BB King Blues Club & Grill , Нью Йорк, США 80-71, 80-71, 79-72.
Перемога 3-0 Бразилія Джовані Андраде TKO 3 (10) 2:53 18 вересня 2009 США Fountainbleau Hotel, Флорида, США Виграв вакантний WBA-NABA в другій легшій вазі. Андраде в нокдауні в 2-му і 3-му раундах
Перемога 2-0 США Роберт Гуйллен TKO 1 (4) 2:57 17 липня 2009 США Planet Hollywood Resort & Casino, Лас-Вегас, США
Перемога 1-0 США Хуан Норіега TKO 3 (4) 1:09 22 травня 2009 США Fountainbleau Hotel, Флорида, США Професійний дебют

Графічне представлення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Василь Ломаченко четвертий у рейтингу кращих боксерів світу [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.] «Урядовий кур'єр»
  2. ↑ «Я переплавил олимпийское золото и сделал себе зубы». Драматичная судьба Гильермо Ригондо. UA.Tribuna.com. Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
  3. ↑ Гильермо Ригондо победил Нонито Донэра. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 18 січня 2014.
  4. ↑ Гильермо Ригондо сломал Хисаши Амагасе челюсть и орбиту глаза (Фото). Новости спорта «СпортОнлайн.ua» — новости спорта, спортивные результаты и фотографии соревнований, спорт в Украине и в мире. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  5. ↑ Архівована копія. vringe.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. vringe.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Гильермо Ригондо сломал челюсть Джеймсу Диккенсу. Новости бокса от Александра Колесникова (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  8. ↑ iSport.ua (20 червня 2017). Ригондо – Флорес: результат боя могут отменить. iSport.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  9. ↑ Ломаченко досрочно победил Ригондо и защитил титул чемпиона WBO. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  10. ↑ Ригондо лишен титула чемпиона мира по версии WBA. Vesti.kz (рос.). Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  11. ↑ admin. Ригондо победил техническим нокаутом Сехоя и стал претендентом на титул WBO – Спорт HotsLine (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 листопада 2019.
  12. ↑ Ригондо решением судей победил Солиса и завоевал титул WBA в легчайшем весе. SPORTARENA.com (рос.). 9 лютого 2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2020.
  13. ↑ Бокс: Казімеро переміг Рігондо і захистив чемпіонський титул. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

1904: 47,6–52,2 кг, 1908: до 52,6 кг, 1920 – 1928: 50,8–53,5 кг, 1932 – 1936: 50,8–54 кг, 1948 – 2008: 51–54 кг, 2012 – н.ч.: 52–56 кг
1904: прапор, що використовується країною на Іграх Олівер Кірк (USA)
1908: прапор, що використовується країною на Іграх Генрі Томас (GBR)
1920: прапор, що використовується країною на Іграх Кларенс Волкер (RSA)
1924: прапор, що використовується країною на Іграх Вільям Сміт (RSA)
1928: прапор, що використовується країною на Іграх Вітторіо Таманьїні (ITA)
1932: прапор, що використовується країною на Іграх Горас Гвінн (CAN)
1936: прапор, що використовується країною на Іграх Ульдеріко Серго (ITA)
1948: прапор, що використовується країною на Іграх Тібор Чік (HUN)
1952: прапор, що використовується країною на Іграх Пенті Хемелайнен (FIN)
1956: прапор, що використовується країною на Іграх Вольфґанґ Берендт (EUA)
1960: прапор, що використовується країною на Іграх Олег Григор'єв (URS)
1964: прапор, що використовується країною на Іграх Такао Сакурай (JPN)
1968: прапор, що використовується країною на Іграх Валеріан Соколов (URS)
1972: прапор, що використовується країною на Іграх Орландо Мартінес (CUB)
1976: прапор, що використовується країною на Іграх Ку Єн Джу (PRK)
1980: прапор, що використовується країною на Іграх Хуан Ернандес (CUB)
1984: прапор, що використовується країною на Іграх Мауріціо Стекка (ITA)
1988: прапор, що використовується країною на Іграх Кеннеді Маккінні (USA)
1992: прапор, що використовується країною на Іграх Хоель Касамайор (CUB)
1996: прапор, що використовується країною на Іграх Іштван Ковач (HUN)
2000: прапор, що використовується країною на Іграх Гільєрмо Рігондо (CUB)
2004: прапор, що використовується країною на Іграх Гільєрмо Рігондо (CUB)
2008: прапор, що використовується країною на Іграх Енхбатин Бадар-Ууган (MGL)
2012: прапор, що використовується країною на Іграх Люк Кемпбелл (GBR)
2016: прапор, що використовується країною на Іграх Робейсі Рамірес (CUB)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гільєрмо_Рігондо&oldid=39688895