Гірська хвороба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альпініст на сніжному схилі.
Кавказ. Безенгійський льодовик. Група українських альпіністів на висоті 2400 м.

Гірська хвороба (також гостра гірська хвороба, англ. Acute Mountain Sickness) — різновид висотної хвороби (висотної гіпоксії), внаслідок зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі, яка виникає високо в горах.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Деякі люди починають страждати від кисневої недостатності вже на висоті 2000 м, інші ж не відчувають її ефекту навіть на 4000 м.

Більшість здорових неакліматизованих жителів рівнин починають відчувати дію висоти в районі 2500-3000 м, а при напруженій фізичній роботі і на менших висотах. У розрідженому повітрі зменшується опірність організму, з'являються проблеми з концентрацією уваги, провали в пам'яті і галюцинації, як перші ознаки — збудженість. На висоті близько 4000 м навіть у абсолютно здорових людей з'являється легке нездужання, а гостра гірська хвороба реєструється у 15-20 % учасників підйому. На висоті 6500-7000 м повна акліматизація, очевидно, взагалі неможлива, у зв'язку з чим учасники експедицій на восьмитисячники світу відзначають численні функціональні розлади і прогресуючі ознаки гірської хвороби. У висотному альпінізм і існує термін «летальна зона», або «зона смерті». Увів його керівник швейцарської експедиції 1952 р. на Еверест Е.Вісс-Дюнан, який висловив думку, що існують межі, перебування вище яких призводить альпіністів до загибелі. На висотах понад 8000 м людина може перебувати за рахунок внутрішніх резервів не більше 2-3 днів, поступово втрачаючи опірність до дії висоти. Правда, досвід останніх гімалайських експедицій, під час яких багато учасників після успішної ступінчастої акліматизації не використали кисневі апарати, дещо розширює наші уявлення про межі переносимості кисневої недостатності.

Висота початку прояву гірської хвороби[ред. | ред. код]

Висота початку прояву гірської хвороби[1]
У горах вологого морського клімату:
У горах сухого континентального клімату:

Фактори, що впливають на розвиток гірської хвороби[ред. | ред. код]

Гірська хвороба є різновидом висотної хвороби, у виникненні якої поряд з недоліком кисню грають також роль такі посилюючі фактори, як фізичне стомлення, охолодження, зневоднення організму, ультрафіолетове випромінювання, важкі погодні умови (наприклад, ураганні вітри), різкі перепади температур протягом дня (від +30 °C вдень до −20 °C вночі) і т. д. Але основним патологічним фактором гірської хвороби є гіпоксія.

Класифікація висот і характерні фізіологічні зміни

Проміжні висоти (1500—2500 м): Помітні фізіологічні зміни. Насичення (сатурація) крові киснем> 90 % (норма). Ймовірність гірської хвороби невелика.

Великі висоти (2500-3500 м): Гірська хвороба розвивається при швидкому підйомі.

Дуже великі висоти (3500-5800): Гірська хвороба розвивається часто. Насичення (сатурація) крові киснем <90 %. Значна гіпоксемія (зниження концентрації кисню в крові) при навантаженні.

Екстремальні висоти (> 5800 м): Виражена гіпоксемія у спокої. Прогресуюче погіршення, незважаючи на максимальну акліматизацію. Постійне знаходження на таких висотах неможливо.

Висота, на якій розвивається гірська хвороба, варіюється внаслідок впливу численних факторів, як індивідуальних, так і кліматичних.

На розвиток гірської хвороби впливають такі індивідуальні фактори:

  • індивідуальна стійкість людей до нестачі кисню (наприклад, у жителів гір);
  • стать (жінки краще переносять гіпоксію);
  • вік (молоді люди погано переносять гіпоксію);
  • фізичний, психічний і моральний стан;
  • рівень тренованості;
  • швидкість набору висоти;
  • ступінь і тривалість кисневого голодування;
  • інтенсивність м'язових зусиль;
  • минулий «висотний» досвід.

Наступні фактори провокують розвиток гірської хвороби і знижують переносимість великих висот:

  • наявність алкоголю або кофеїну в крові;
  • безсоння, перевтома;
  • психоемоційне напруження;
  • переохолодження;
  • неякісне і нераціональне харчування;
  • порушення водно-сольового режиму, зневоднення;
  • надлишкова маса тіла;
  • респіраторні та інші хронічні захворювання (наприклад ангіна, бронхіт, пневмонія, хронічні гнійні стоматологічні захворювання);
  • крововтрати.

Наступні кліматичні чинники сприяють розвитку і більш швидкого прогресування гірської хвороби

Низькі температури — з збільшенням висоти середньорічна температура повітря поступово знижується на 0,5 °C на кожні 100 м (взимку 0,4 °C, влітку 0,6 °C). Взимку на рівних висотах захворюваність більш часта, ніж влітку (причини див. Патогенез). Різкий перепад температур теж справляє негативний вплив.

Вологість — на великих висотах через низькі температури парціальний тиск водяної пари низький. На висоті 2000 м і вище вологість повітря в два і більше разів менше, ніж на рівні моря, в тій же місцевості.

На великих гірських висотах повітря стає практично сухим (парціальний тиск насиченої водяної пари мізерний). З одного боку, це призводить до посилення втрати рідини організмом через шкіру і легені і, отже, до зневоднення організму. З іншого боку, більш вологе повітря при морському кліматі володіє значно більш високою теплопровідністю (теплопровідність майже лінійно пов'язана з молекулярною масою молекул, біля води, 18 г/моль, у повітрі — суміші газів 29 г/моль), отже, сприяє шкідливому впливу низьких температур; а також пари води витісняють кисень з альвеол легенів, знижуючи і без того невисока його зміст.

Вітер — високо в горах вітер може досягати ураганної сили (понад 200 км/год), що переохолоджує організм, вимотує фізично і морально, утруднює дихання.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Н. Ю. Горы. М., Изд-во «Мысль», 1987. — С. 71

Джерела[ред. | ред. код]

  • N Stuart Harris, Justin T Pitman Altitude Illness — Cerebral Syndromes. Updated: Jun 07, 2016. eMedicine Specialties/Emergency Medicine / Chief Editor Ryland P Byrd, [1] (англ.)
  • Rahul M Kale, James D Anholm Altitude-Related Disorders. Updated: Dec 16, 2015 eMedicine Specialties/Pulmonology / Chief Editor Joe Alcock [2] (англ.)
  • Rohit Goyal, Mir Omar Ali, Samia Qazi, Laurie Ward, Qazi Qaisar Afzal, Mir Mustafa Ali, Klaus-Dieter Lessnau High-Altitude Pulmonary Edema. Updated: Dec 31, 2015 eMedicine Specialties/Pulmonology / Chief Editor Zab Mosenifar. [3] (англ.)
  • N Stuart Harris Altitude Illness — Pulmonary Syndromes. Updated: Oct 05, 2015 eMedicine Specialties/Pulmonology / Chief Editor Joe Alcock [4] англ.
  • Признаки и характер воздействия горной болезни (рос.)
  • Янчевский О. Проблемы акклиматизации в горах (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Спутник альпиниста. М.:Физкультура и спорт. 1970. (рос.)