Давиденко Степан Павлович
| Давиденко Степан Павлович | |
|---|---|
| Народився |
30 листопада 1911 Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
10 жовтня 1972 (60 років) Черкаси, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Учасник | Битва на озері Хасан |
| Військове звання | підполковник |
| Нагороди |
     |
Давиденко Степан Павлович (17 (30) листопада 1911, селище Олександрово-Григоріївка, Юзівка, Катеринославська губернія, Російська імперія — 10 жовтня 1972, Черкаси, УРСР) — підполковник Радянська Армія, учасник німецько-радянська війна. Герой Радянського Союзу (1944)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Степан Павлович Давиденко народився 30 листопада 1911 р. у селищі Олександрово-Григоріївка (зараз — пригород Донецьк) в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи, у 1930 р. — дворічну радпартшколу. Працював на шахті № 1 Щегловського рудоуправління. У 1930 р. був призваний на службу у Робітничо-селянську Червону армію.
У 1932 р. він закінчив Оренбурзькі курси стрілків-бомбардирів, у 1933 р. — Краснодарську військову об'єднану школу льотчиків і літнабів. Брав участь у боях біля озера Хасан.
З першого дня Німецько-радянської війни — на її фронтах. Воював на Брянський, Воронезький і Центральний фронт[2]
У 1943 р. тоді капітан Степан Давиденко був штурманом ескадрильї 24-го авіаполку 241-ї бомбардувальної авіадивізії 3-го бомбардувального авіакорпусу 16-ї повітряної армії Центрального фронту. До того часу він здійснив 180 бойових вильотів, проводив розвідку глибокого тилу противника, бомбардування скупчень його військ і комунікацій.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 р. за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітан Степан Давиденко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3217[2][3].
Після закінчення війни продовжив службу у Радянська Армія. У 1952 р. закінчив Вища офіцерська школа штурманів.
У 1957 р. у званні підполковник був звільнений у запас. Проживав у Черкаси, помер 10 жовтня 1972 р. Похований у Черкаси.
Нагороджений трьома орден Леніна, трьома орден Червоного Прапора, орден Вітчизняної Війни 1-г ступеня і орден Червоної зірки, а також медалями.
На честь Давиденка названа вулиця у місті Макіївка Донецької області України.
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
- Кавалеры Золотой Звезды. — Донецьк: Донбас, 1976. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Давиденко Степан Павлович. www.airwar.ru. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ а б Давиденко Степан Павлович. www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 17 февраля (№ 10 (270)). — С. 1