Давид Алрой
| Давид Алрой | |
|---|---|
| Народився |
12 століття Amedid |
| Країна |
 Ірак |
| Діяльність | релігійний лідер |
Давид Алрой (справжнє ім'я Меннахем бен-Шломо Ал-Руї, івр. מנחם בן שלמה אלרואי або מנחם בן שלמה אלרוג) — єврейський лідер, вождь месіанського руху в Курдистані у XII столітті.
Джерела відомостей[ред. | ред. код]
Наявні відомості про повстання Алроя і його зачинателів суперечливі. Повстання почалося, мабуть, серед гірських євреїв північно-східного Кавказу до 1121 року, хоча деякі джерела відносять його початок до другої половини XII в.
Веніамін Тудельський стверджує, що повстання Алроя відбулося за 10 років до його поїздки на Близький Схід, тобто близько 1160 року.
Інший сучасник подій — арабський письменник Самуель ібн Аббас (початкове ім'я Шмуель бен Ях'я аль-Магриб, помер у 1174 році), єврей-медик, який перейшов в іслам, автор антиєврейського твору «Іфхам ал-Яхуді» («Спростування євреїв»).
Незважаючи на таку близькість у часі, відомості Веніаміна з Тудели носять більше легендарний характер, і відрізнити достовірні відомості біографії Алроя від міфів неможливо.
Причини виникнення месіанського руху[ред. | ред. код]
У період між 1-м і 2-м хрестовими походами, коли розпалася імперія турків-сельджуків, на євреїв Курдистану і прилеглих до нього областей обрушилися нещастя і гоніння, які здавалися багатьом ударами долі, що передвіщали пришестя Месії.
Будь-яке заворушення серед євреїв неминуче приймало форму очікування Месії, який звільнить Єрусалим і відновить Ізраїльське царство. На цьому тлі месіанський рух отримав подальший розвиток.
Початок повстання[ред. | ред. код]
Одним з керівників руху спочатку був батько Алроя — Шломо, який стверджував, що є пророком Еліяху.
Молодий Алрой був красивим і начитаним. Він успішно закінчив єшиву в Багдаді під час правління ексіларха Хасдая, був знайомий з мусульманськими звичаями і єврейським містицизмом та займався магією.
За деякими відомостями, на початку руху Алрой виступав союзником еміра Мосула Імад ед-дин Зенгі, коли той воював з хрестоносцями. Після його смерті влаштувався в Амадії, правитель якої Сейф ад-Дін був вражений його розумом і вченістю.
Вожді руху проголосили Алроя месією, сповістивши в посланні «до всіх євреїв, які проживають поблизу і вдалині і у всіх оточуючих країнах», що «прийшов час, коли Всемогутній збере весь народ свій Ізраїль з усіх країн світу в святе місто Єрусалим».
На цьому етапі рух порівняно легко був придушений. Однак сам Алрой, за легендою, врятувався з в'язниці за допомогою магічних заклинань і оточений ореолом чудотворця, продовжував свою месіанську проповідь.
Згідно з розповіддю Веніаміна Тудельського, перський (сельджуцький) султан Муктафі, дізнавшись про рух, запросив Давида Алроя до себе, і спитав, чи він цар юдейський. Давид відповів, що він дійсно цар, і султан заслав його до в'язниці в Табарістан, сказавши при цьому, що якщо він — справді Месія, то знайде спосіб звільнитися.
Через 3 дні султан скликав раду для обговорення єврейського повстання, на який несподівано прийшов сам Алрой, що звільнився за допомогою магії. Султан наказав слугам схопити його, але слуги відповідали, що чують його голос, але нікого не бачать. Слуги стали переслідувати його, але не змогли зловити. Алрой побіг до річки, зняв мантію і переплив річку, а охоронці султана, взявши човен, і навіть стріляючи в нього, нічого не змогли вдіяти. Через десять днів він знову повернувся в Амадію.
Тоді султан написав указ, що знищить всіх євреїв, якщо Алрой не буде виданий, звернувшись до єврейських лідерів. Керівники єврейської громади в Мосулі Закк і Йосип Баріхан Алфалах намагалися умовляти Алроя, але без успіху.
Другий етап повстання[ред. | ред. код]
Заручившись підтримкою мусульманських сектантів, він вирішив захопити Амадію, важливий укріплений пункт на шляху з Хазарського царства в державу хрестоносців, і перетворити це місто в центр месіанського руху.
Для цього він звернувся із закликом до євреїв Курдистану, Ірану і Азербайджану взяти участь під його керівництвом в захопленні Амадії, причому кожен повинен був таємно принести з собою зброю. Багато відгукнулися на його заклик і приєдналися до нього.
Подальші відомості про Алроя носять легендарний характер. Згідно з легендою, правитель Амадії, Сейф ад-Дін, заплатив тестю Алроя 10 тисяч золотих монет, щоб той убив зятя під час сну. Алрой був убитий, і повстання припинилося.
Можна вважати, що спроба захоплення міста завершилася невдачею. Рух було розгромлено, а сам Алрой став жертвою зради або був страчений.
Наслідки повстання[ред. | ред. код]
В Азербайджані протягом тривалого часу після розгрому руху Алроя існувала єврейська секта «менахемітів» — послідовників Алрой, які продовжували вірити в його месіанське призначення.
Пам'ять про Давида Алроя[ред. | ред. код]
Алрой досі шанується курдськими євреями. На заході Алрой став відомий завдяки історичному роману Бенджаміна Дізраелі «Дивовижна історія про Алроя». Звичне для заходу ім'я Алрой виникло завдяки транскрипції з арабської мови, яку обрав Дізраелі.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Путешествие Вениамина Тудельского[недоступне посилання з квітня 2019]
- Jacob Rader Marcus, Marc Saperstein The Jew in the medieval world: a source book, 315—1791 p. 278
- Harris Lenowitz The Jewish Messiahs: From the Galilee to Crown Heights. Heights 1998 p. 81-91
Література[ред. | ред. код]
- Elkan Nathan Adler. Jewish travellers in the Middle Ages. Dover Books. N.Y. 1087. Benjamin of Tudela P. 50—52.
|
