Ізраїльське царство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізраїльське царство
івр. ממלכת ישראל

Царство
XI сторіччя до н. е.722 рік до н. е.


Flag of None.svg
 
Flag of None.svg


Davids-kingdom.jpg
Різні інтерпретації того, що Біблія говорить про розміри Ізраїльського царства часів Давида (1000–930 р. до н. е.)
Столиця * Єрусалим
* Шхем
* Фірца
* Самарія
 -  Шаул
 -  Давид
 -  Соломон
 -  Юдаїзм

Ізраїльське царство (івр. ממלכת ישראל‎) — давнє єврейске царство. Згідно з Біблією, засноване у XI столітті до н. е. пророком Самуїлом і першим ізраїльським царем Саулом (Шаулем — у вимові івритом).

Походження назви[ред.ред. код]

Джерелом назви Ізраїль (Ісраель івр. ישראל‎) є Книга Буття, де патріарх Яков після боротьби з Богом отримує ім'я Ізраїль (Ісраель івр. ישראל‎): «І сказав: як ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав: відтепер ім'я тобі буде не Яків, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і подужав» (Бут 32:27,28) Тлумачі розходяться у визначенні значення цього слова. За однією версією, це ім'я походить від дієслова сарар івр. שרר‎ (управляти, бути сильним, мати владу, дану зверху), таким чином утворюючи слово, що означає «Хто має владу над силами». Інші можливі значення — «Принц Божий» або «Боротьба/битва Бога».[1] Згодом, єврейський народ, що походив від Якова, став називатися «Сини Ізраїля», «Народ Ізраїля» або «ізраїльтяни». Перша в історії згадка слова «Ізраїль» було виявлена на стелі фараона Мернептаха на території Давнього Єгипту (кінець XIII століття до н. е.) і відноситься до народу, а не до країни. [2] У книзі Вихід словом «Ізраїль» також позначається народ (не країна і не держава) — ізраїльтяни. Лише після зайняття ізраїльтянами Ханаана (сучасної Палестини) словом «Ізраїль» позначається також і країна — територія займана ізраїльтянами. Варто розрізняти два ізраїльські царства:

  • Ізраїльське царство як єдину ізраїльську державу, очолювану спочатку родом Саула і, потім, родом Давидовим (а саме Давидом і, після нього, Соломоном),
  • Однойменна держава, утворена десятьма колінами Ізраїлевими, невизнаного владою Ровоама — сина Соломона.

Історія[ред.ред. код]

Єдине царство[ред.ред. код]

Історія Ізраїльського царства починається зведенням первосвящеником і пророком Самуїлом Саула в царське достоїнство — помазанням на царство Саула як першого Ізраїльського царя. Як свідчать книги Царств, Саул недовго був вірним слугою Божим. Зокрема через Самуїла Бог наказав Саула покарати амаликитян і, в тому числі, скарати царя амалекітян та знищити всю їх худобу. Але Саул неповністю виконав Боже повеління. Цар амалекитян був узятий в полон але не убитий, а худобу амалекітян оголошений військовим трофеєм. Іншим разом Саул самочинно зробив цілопалення, не дочекавшись первосвященика — в даному випадку пророка Самуїла, затримався дорогою до військового табору Саула. (За Законом Мойсея здійснювати цілопалення має право тільки первосвященик!) В результаті Самуїлові було велено Богом помазати на царство юного Давида, який в той час пас батьківські стада.

Після убивства Давидом Голіафа в битві, яка визначила перемогу ізраїльського війська над филистимлянами, а також після низки інших вдалих військових акцій проти їх, популярність Давида різко злітає вгору. (Відома фраза: «Саул убив тисячі. Давид убив десятки тисяч».) Саул в паніці, злякавшись, що Давид відніме у нього царський престол. (Нагадаємо Давид мав повне право за законом змістити Саула з царського престолу але не скористався цим правом.) В результаті Ізраїльське царство фактично пережило і першу (але не останню) громадянську війну. Правління Саула завершилося його самогубством, його військо було розгромлене військом филистимлян і його син загинув у битві, сам же Саул наклав на себе руки, побоюючись бути взятим у полон.

Період царювання Давида і Соломона — золоте століття Ізраїльського царства. У 1010 до н. е. Давид переносить столицю в Єрусалим. Він] значно розширює місто. Але і його правління було небезхмарним. Зокрема трапилася нова громадянська війна. На цей раз Давиду протистояв його син Авесалом, який незаконно претендував на царський престол. В результаті цеї війни Авесалом гине, незважаючи на небажання Давида його вбивати, — Авесалом убитий слугами Давида, тоді як Давид не санкціонував вбивство Абесалома. Тим не менш кероване Давидом ізраїльське царство достатньо вдало веде війни проти зовнішніх ворогів. Також ведеться велике будівництво, в тому числі і у Єрусалимі. Давид також намірився побудувати храм замість скинії. (Як відомо, намір Давида реалізований Соломоном.)

Соломон (1010 до н. е.-970 до н. е.) — син і наступник Давида на Ізраїльському царському престолі увійшов в історію як наймудріший із царів і як будівельник Єрусалимського храму. Соломон зміг розвинути зовнішні та внутрішньополітичні досягнення Давида. Власне у часи правління Соломона Ізраїльське царство перебувало в зеніті своєї могутності.

Поділ[ред.ред. код]

Смерть Соломона (930 р. до н. е.) практично поставила крапку в історії Ізраїльського царства як єдиної держави. На царський престол сходить його син — Ровоам. Але він проводить надмірно жорстку репресивну внутрішню політику. Саме Ровоаму належить вислів: «Батько мій карав вас бичами. Я буду карати скорпіонами». Десять колін Ізраїлевих не визнали над собою його владу і об'єдналася під владою Єровоама I, утворивши в північній частині до цього єдиного Ізраїльського царства Північно-Ізраїльське царство. Коліна Юди і Веніаміна залишилися вірні роду Давида і утворили державу з центром у Єрусалимі, відому згодом як Юдейське царство.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wenham 1994, pp. 296–97
  2. Barton & Bowden 2004, p. 126. «The Merneptah Stele… is arguably the oldest evidence outside the Bible for the existence of Israel as early as the 13th century»

Посилання[ред.ред. код]

The Debate over the Historicity and Chronology of the United Monarchy in Jerusalem by Ong Kar Khalsa (англ.)