Дагоберт II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дагоберт II
Tiers de sou d'or de Dagobert II.jpeg
Народився 651(0651)
невідомо
Помер 23 грудня 679
Стене
Національність франк
Діяльність монарх
Титул король
Посада king of Franks[d]
Термін 676—679 роки
Попередник Хлодвіг III
Наступник Теодоріх III
Конфесія католицтво
Рід Меровінги
Батько Сігіберт III
Мати Хімнехільда
Брати, сестри  • Bilichild[d][1]
У шлюбі з Мехтільда
Гізела Родезька
Діти 1 сина та 4 доньки

Дагоберт II (*Dagobert II, 651  —23 грудня 679) — король Австразії у 676679 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Меровінгів. Син Сігіберта III, короля Австразії, та Хімнехільди. Був доволі пізньою дитиною у королівській родині. Тому трохи раніше батько Дагоберта всиновив Хільдеберта, сина Грімоальда Старого, майордома Австразії. У 656 року помер Сігіберт III, після чого Грімоальд при підтримці єпископа Дезидерія, єпископа Пуатьє, поставив королем Хільдеберта, а Дагоберту наказав вистригли тонзуру та відправив до монастиря в Ірландії.

Дитинство провів в монастирі Слана поблизу Дубліна, де він отримав найкращу освіту, ніж йому могли б дати в Австразії. У 666 році він одружився на кельтської принцесі Мехтільді. Потім залишив перебрався до королівства Нортумбрия, де подружився з єпископом Вілфрідом Йоркським, який став його радником.

У 671 році, після смерті першої дружини, Дагоберт повернувся на континент, де йому підшукали в подружжя Гізелу, дочка Бери, графа Родезу. У 676 році повернувся до Австразию, де за підтримки майордома Вульфоальда повалив короля Хлодвіг III, переміг Еьроїна, майордома Нейстрії, і зайняв трон.

Королювання[ред. | ред. код]

На відміну від попередників — «лінивих королів», правил сам. Був доволі жорстко, підпорядкувавши собі зворохоблену знать і поклавши край анархії. За три роки царювання король нажив собі безліч ворогів. Крім того, згідно з легендою, Дагоберт II зібрав в Ренн-ле-Шато незліченні скарби, готуючись до завоювання Аквітанії, втраченої Меровінгами 40 років тому. Проте зробити це король не встиг.

У 679 році проти Дагоберта II дозрів змову. 23 грудня 679 року під час полювання в лісі Вевр поблизу Вердена король від втоми заснув під деревом біля струмка. І тоді один з його слуг крадькома підібрався до Дагоберта II і вбив його ударом списа в око. Спадкоємця Дагоберт II незщалишив, тому трон Австразії деякий час залишався порожнім. Країною керував майордом Піпін Герістальський, поки після перемоги при Тертри в 687 році не посадив на трон Теодоріха III, короля Нейстрії.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Мехтільда

Діти:

  • Адела
  • Ротільда
  • Рагнетруда
  • Ірміна

2. Дружина — Гізела

Діти:

  • Сігіберт (помер малим)

Канонізація[ред. | ред. код]

Дагоберта II було канонізовано 10 вересня 872 року. Святого Дагоберта в римо-католицькій церкві шанують як покровителя вкрадених дітей, королів, сиріт, батьків великих родин.

В літературі[ред. | ред. код]

Протягом XX ст. були опубліковані статті і книги, присвячені «Пріорату Сіону» — таємному товариству, начебто спадкоємцю ордена тамплієрів. Француз П'єр Плантар, який оголосив себе главою пріорату, називав себе прямим нащадком Дагоберта II по чоловічій лінії і на підтвердження цього підробив відповідний родовід.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 106 et 131. — ISBN 978-2-9501509-3-6

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ian Wood, The Merovingian Kingdoms 450—751(Longman, 1993)
  • Christian Pfister, La Gallia sotto i Franchi merovingi. Vicende storiche, in Storia del mondo medievale, Cambridge, Cambridge University Press, 1999, pp. 688—711.
  • Ekkart Sauser: Dagobert II.. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 23, Bautz, Nordhausen 2004, ISBN 3-88309-155-3, Sp. 252—253.
  • Nathalie Stalmans, La Conjuration des Fainéants, Terre de brume, 2008