Дагоберт II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дагоберт II
Народився651(0651)
невідомо
Помер23 грудня 679
Стене
КраїнаФранкське королівство
Національністьфранк
Діяльністьмонарх
Титулкороль
Посадаking of Franks[d]
Термін676—679 роки
ПопередникХлодвіг III
НаступникТеодоріх III
Конфесіякатолицтво
РідМеровінги
БатькоСігіберт III
МатиХімнехільда
Брати, сестриBilichildd[1]
У шлюбі зМехтільда
Гізела Родезька
Діти1 сина та 4 доньки

Дагоберт II (лат. Dagobert II;, 651 —23 грудня 679) — король Австразії у 676679 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Походив з династії Меровінгів. Син Сігіберта III, короля Австразії, та Хімнехільди. Був доволі пізньою дитиною у королівській родині. Тому трохи раніше батько Дагоберта всиновив Хільдеберта, сина Грімоальда Старого, мажордома Австразії. У 656 року помер Сігіберт III, після чого Грімоальд при підтримці єпископа Дезидерія, єпископа Пуатьє, поставив королем Хільдеберта, а Дагоберту наказав вистригти тонзуру та відправив до монастиря в Ірландії.

Дитинство провів в монастирі Слана поблизу Дубліна, де він отримав найкращу освіту, ніж йому могли б дати в Австразії. У 666 році він одружився з кельтською принцесою Мехтільдою. Потім перебрався до королівства Нортумбрія, де подружився з єпископом Вілфрідом Йоркським, який став його радником.

У 671 році, після смерті першої дружини, Дагоберт повернувся на континент, де йому підшукали в подружжя Гізелу, дочку Бери, графа Родезу. У 676 році повернувся до Австразії, де за підтримки мажордома Вульфоальда повалив короля Хлодвіг III, переміг Етроїна, мажордома Нейстрії, і зайняв трон.

Королювання

[ред. | ред. код]

На відміну від попередників — «лінивих королів», правив сам. Був доволі жорстким, підпорядкувавши собі зворохоблену знать і поклавши край анархії. За три роки царювання король нажив собі безліч ворогів. Крім того, згідно з легендою, Дагоберт II зібрав в Ренн-ле-Шато незліченні скарби, готуючись до завоювання Аквітанії, втраченої Меровінгами 40 років тому. Проте зробити це король не встиг.

У 679 році проти Дагоберта II дозріла змова. 23 грудня 679 року під час полювання в лісі Вевр поблизу Вердена король від втоми заснув під деревом біля струмка. І тоді один з його слуг крадькома підібрався до Дагоберта II і вбив його ударом списа в око. Спадкоємця Дагоберт II незалишив, тому трон Австразії деякий час залишався порожнім. Країною керував мажордом Піпін Герістальський, поки після перемоги при Тертри в 687 році не посадив на трон Теодоріха III, короля Нейстрії.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина — Мехтільда

Діти:

  • Адела
  • Ротільда
  • Рагнетруда
  • Ірміна

2. Дружина — Гізела

Діти:

  • Сігіберт (помер малим)

Канонізація

[ред. | ред. код]

Дагоберта II було канонізовано 10 вересня 872 року. Святого Дагоберта в римо-католицькій церкві шанують як покровителя вкрадених дітей, королів, сиріт, батьків великих родин.

В літературі

[ред. | ред. код]

Протягом XX ст. були опубліковані статті і книги, присвячені «Пріорату Сіону» — таємному товариству, начебто спадкоємцю ордена тамплієрів. Француз П'єр Плантар, який оголосив себе главою пріорату, називав себе прямим нащадком Дагоберта II по чоловічій лінії і на підтвердження цього підробив відповідний родовід.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et RobertiensVilleneuve-d'Ascq: 1993. — P. 106, 131. — ISBN 978-2-9501509-3-6

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ian Wood, The Merovingian Kingdoms 450—751(Longman, 1993)
  • Christian Pfister, La Gallia sotto i Franchi merovingi. Vicende storiche, in Storia del mondo medievale, Cambridge, Cambridge University Press, 1999, pp. 688—711.
  • Ekkart Sauser: Dagobert II.. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 23, Bautz, Nordhausen 2004, ISBN 3-88309-155-3, Sp. 252—253.
  • Nathalie Stalmans, La Conjuration des Fainéants, Terre de brume, 2008