Хільперік II (король франків)
| Хільперік II | |
|---|---|
| лат. Chilperikus | |
 | |
| Ім'я при народженні | Даніель |
| Народився |
бл. 670 невідомо |
| Помер |
13 лютого 721 Аттіньї |
| Поховання | Нуайон[1] |
| Національність | франк |
| Діяльність | монарх |
| Титул | король |
| Посада | king of Franks[d] і king of Franks[d] |
| Термін | 715—721 роки |
| Попередник | Дагоберт III |
| Наступник | Теодоріх IV |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Меровінги |
| Батько | Хільдерік II |
| Мати | Білхільда |
| Родичі | Хільдерік III[2] |
| Брати, сестри | Dagobertd[3] |
| Діти | 1 син |
Хільперік II (Chilperic II; бл. 670 — 13 лютого 721) — король Нейстрії у 715—718 роках, король усіх франків у 720—721 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Походив з династії Меровінгів. Втім «Книга історії франків» недвозначно натякає, що Хільперік був не Меровінгом, а самозванцем. Проте все ж напевне був сином короля Хільдеріка II та Білхільди. Втім після смерті батька у 675 році замалоду відправлений до монастиря, де прийняв ім'я Даніель.
У 715 році після смерті Дагоберта III, короля Нейстрії, майордом Рагенфред вивів молодого принца з монастиря, посадив на престол Нейстрії. Фактична правителька Австразії Плектруда також визнала Хільперіка II королем.
Королювання[ред. | ред. код]
У 716 році війська на чолі із Рагенфредом завдали поразки військам Плектруди та малолітнього майордома Теодоальда. Потім було укладено союз з Радбодом, королем Фризії, проти Карла Мартелла, який посилився на противагу Плектруди, що стала союзницею Нейстрії. Але 21 березня 717 року завдав поразки у битві під Вінчи (біля Камбре) нейстрійському війську. Скориставшись цим Мартелл посадив на трон Австразії Хлотаря IV.
Втім Хільперік II знову почав готуватися до боротьби з Карлом Мартеллом. Для цього укладено союз з Одо, герцогом Аквітанії, але Карл Мартелл 718 року переміг спільні війська Хільперіка та Одо у битві при Суассоні. Хільперік II разом з герцогом Одо втік до Аквітанії. Король втратив владу над Нейстрією.
Проте у 720 році помер Хлотар IV. Карл Мартелл відправив до Одо Аквітанського посольство і уклав з ним союз. Той повернув Мартеллу Хільперіка II, якого оголошено королем усіх франків, але реальної влади не мав, оскільки всіма державними справами керував майордом Карл Мартелл. У 721 році король раптово помер.
Родина[ред. | ред. код]
- Хільдерік III, король у 743—751 роках
Джерела[ред. | ред. код]
- Christian Pfister, «La Gallia sotto i franchi merovingi: vicende storiche», cap. XXI, vol. I (La fine del mondo antico) della Storia del Mondo Medievale, pp. 688—711.
- Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich. 4. ergänzte Auflage. Kohlhammer, Stuttgart u. a. 2001, ISBN 3-17-017044-9
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://books.google.cz/books?id=9XPuySCdJDIC&pg=PR6&dq=chilperic+II+death&hl=cs&sa=X&ved=2ahUKEwjak4ulj4bvAhVF_SoKHe5uC3EQ6AEwCHoECAAQAg#v=onepage&q=chilperic%20II%20death&f=false
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 126–130. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 132. — ISBN 978-2-9501509-3-6
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хільперік II |
| |||||||||
|
