Далай-лама IV
| Далай-лама IV | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1589[1][2] Монголія |
| Помер |
1616[1][2] Тибет |
| Країна | Китайська імперія[d] |
| Діяльність | політик, письменник |
| Вчителі | Shyu Khangpa Gelek Lhündrubd[3] |
| Відомі учні | Q11071720?[3], Ngawang Chokyi Wangchukd[3], Chusang Namgyel Peljord[3], Gyelwa Gyatsod[3] і Kyi Shö Shyab Drung Tendzin Lozang Gyatsod[3] |
| Знання мов | Тибетська[4] |
| Посада | Далай-лама |
| Конфесія | тибетський буддизм і Гелуг |
| Рід | Чингізиди |
Далай-лама IV (тиб. ཡོན་ཏན་རྒྱ་མཚོ; 15 лютого 1589– 21 січня 1617) — 4-й Далай-лама в 1589—1617 роках, тибетський релігійний і політичний діяч.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з гілки Хубілаїдів династії Чингізидів. Був правнуком Алтин-хана, володаря Туметського ханства. Син Цултрима Чоеджє, нойона племені чокурів, та Пхахен Нули. Народився 1589 року, отримавши ім'я Йонтен Г'яцо. Невдовзі відповідно до пророкувань державних оракулів Нечунга і Ламо Цангпи був визнаний Санген Рінченом, настоятелем монастиря Ганден, реінкарнацією Далай-лами III, що помер 1588 року.
Початкову буддійську освіту здобув удома — в Туметі, оскільки батьки не бажали розлучатися зі своїм сином. До Тибету перебрався у 1601 році, в супроводі батька, 1 тис. кіннотників та частини туметської знаті. Тут взяв чернечу обітницю. До 1603 року мандрував монастирями школи гелуг. За цим прибув до Лхаси, де офіційно інтронізований як Далай-лама IV. Втім його владу не визнала секта Каг'ю, прихильники якої — володарі держави Цанга — здійснили декілька спроб відвоювати Лхасу. 1608 року Далай-лама IV мусив тікати з Лхаси, яку зайняли загони Тенсунг Вангпо, володаря Цанга.
У 1614 році прийняв повне посвячення від Панчен-лами IV (Лобсанга Чог'яла), що був його вчителем з ламаїзму. Через деякий час став настоятелем монастирів Дрепунг і Сера.
У 1615 році зумів повернутися до Дрепунга. Помер у січні 1617 року в монастирі Дрепунг за підозрілих обставин, можливо, був отруєний. Після його смерті школа Гелуг втратила владу в області Уй (Йо).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #122235355 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ а б в г д е Buddhist Digital Archives — Tibetan Buddhist Resource Center.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stein, R. A. (1972). Tibetan Civilization, p. 82. Stanford University Press. ISBN 0-8047-0806-1 (cloth); ISBN 0-8047-0901-7
- Mullin, Glenn H. (2001). The Fourteen Dalai Lamas: A Sacred Legacy of Reincarnation, Clear Light Publishers. Santa Fe, New Mexico. ISBN 1-57416-092-3.
- Shakabpa, Tsepon W.D. (2010). One Hundred Thousand Moons. An Advanced Political History of Tibet (2 vols). Leiden (Netherlands), Boston (USA): Brill's Tibetan Studies Library. ISBN 9789004177321.
| |||||||||||
