Даль Олег Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даль Олег Іванович
Народився25 травня 1941(1941-05-25)
Москва, РРФСР
Помер3 березня 1981(1981-03-03) (39 років)
Київ, УРСР
  • інфаркт міокарда
  • ПохованняВаганьковське кладовище
    ГромадянствоСРСР СРСР
    Діяльністьактор
    Alma materВище театральне училище імені М. С. Щепкіна
    Роки діяльності19621981
    У шлюбі зДорошина Ніна Михайлівна і Лаврова Тетяна Євгенівна
    IMDbID 0197558

    CMNS: Даль Олег Іванович у Вікісховищі

    Даль Оле́г Іва́нович (25 травня 1941, Москва, РРФСР — 3 березня 1981, Київ, УРСР) — радянський актор театру і кіно.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Батько актора, Іван Зиновійович Даль, був відомим залізничним інженером, мати — Павла Петрівна — вчителькою. В сім'ї Далів була також дочка — Іраїда.

    Дитинство Даля пройшло в Любліно (округ Москви), яке в ті роки було передмістям Москви. Під час шкільних тренувань з баскетболу почались проблеми з серцем, і з тих пір його стала приваблювати творчість: живопис, література.

    1959 — закінчив середню школу, вирішив вступати в Театральне училище імені Щепкіна. Батьки були категорично проти цього, крім того, Даль з дитинства гаркавив.

    На екзамені в училищі Даль читав монолог Ноздрьова з «Мертвих душ» і уривок з «Мцирі» свого улюбленого поета М.Лермонтова. За результатами Олега зарахували на 1-й курс училища, яким керував М. Анненков.

    У 1963 році закінчив Театральне училище імені М. С. Щепкіна. 

    У 19631969, 19731976 роках — актор театру «Современник»

    У 19711973 роках — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу

    З 1976 року — актор Московського театру на Малій Бронній

    З 1980 року — актор Малого театру

    У 19801981 — педагог ВДІКу.

    У кінематографі дебютував в 1962 році в ролі Аліка Крамера у фільмі «Мій молодший брат» (реж. О. Зархі) за повістю В. Аксьонова «Зоряний квиток».

    У фільмах і телеспектаклях зіграв близько сорока переважно головних ролей.

    1962 — С. Бондарчук запросив його пробуватися на роль молодшого Ростова на картину «Війну і мир» (але проби Даль не пройшов), і Леонід Агранович довірив йому головну роль в психологічному детективі «Людина, яка сумнівається».

    Не всі люди враховують, що Олег Даль був органічний в будь-яких кіноролях. Говорячі про його органічність вспамєятають такі ролі: драматичних — Печорін, блазень («Король Лір»); романтичних — Крестовський («Земля Санникова»), солдат («Стара, стара казка»); комедійних — Баригін-Амурський («Не може бути!»), а його принц Флорізель — одночасно драматичний, романтичний і комедійний образ. Але в фільмі Гайдая «Не мо́жет быть!» (друга частина) Олег Даль зіграв найгірше ніж усі інші актори, і після цього він більше не хотів зніматися у Гайдая. Актора витягував за вухи Ленінград, йому підігрували інші актори, - так було потрібно для спецслужб завдяки фамілії, яку собі присвоїв його батько. Але Даль не один з таких акторів, яких тягли за вухи.

    На початку березня 1981 р. Даль приїхав на Київську кіностудію імені О. Довженка для кінопроб на головну роль у картині «Яблуко на долоні» режисера Миколи Рашеєва (вийшов на екрани у квітні 1982 р. з іншим актором у головній ролі).

    Ми домовилися з Олегом по телефону, що він прийде до мене вже наступного дня після приїзду до Києва, а я чекав ще й на Коренєву, — згадує Микола Рашеєв. — Вранці я послав за Олегом машину разом зі своїм асистентом. Раптом асистент по картині телефонує у паніці: «Що робити? Вже півгодини стукаємо! І ніхто не відповідає!» Я сказав: «Ламайте двері!» Вони зламали. Даль був мертвий.[1]

    О. І. Даль помер 3 березня 1981 р.  Похований 7 березня 1981 на Ваганьковському кладовищі в Москві.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    (вибірково)

    Фестивалі та премії

    [ред. | ред. код]
    • 1987: XII Всесоюзний фестиваль телевізійних фільмів (Мінськ) — Приз за найкращу чоловічу роль у фільмі «Відпустка у вересні» (1979))посмертно)[2].

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Л.Журавльова, О.Вергеліс. Олег Даль, приземлення в Києві // Дзеркало тижня. Україна, № 9, 11.03.2011
    2. Енциклопедія вітчизняного кіно: Олег Даль (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 21 березня 2015.

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Актеры советского кино. Вып. 8-й. — М., 1972. — С46—58;
    • М.Кваснецкая. О.Даль. — М., 1978;
    • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — СНОПІ;
    • Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С.225;
    • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С.396;
    • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. — М., 1998. — С.50—85;
    • Раззаков Ф. Популярная знциклопедия звезд. — М., 2000. — С. 154—171;
    • Раззаков Ф. Актеры всех поколений. — М., 2000. — С.228—252.

    Посилання

    [ред. | ред. код]