Данаїди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данаїди
Δαναΐδες
Danaides Waterhouse 1903.jpg
«Данаїди» (1903) — інтерпретація міфу про покарання данаїд Джона Вотергауса
Міфологія давньогрецька
Значення імені діти Даная
Батько Данай
Мати різні матері
Чоловік різні чоловіки — сини Єгипта

Данаїди у Вікісховищі?

Данаї́ди (грец. Δαναΐδες) — 50 дочок напівлегендарного аргоського царя Даная, що всі, крім одної, вбили своїх чоловіків, за що були покарані після смерті.

Данаїди в міфах[ред. | ред. код]

Цар Данай був посварений з братом Єгиптом через спадок і брати домовилися примиритись, одруживши своїх дітей. Данай мав 50 дочок від наяд, гемадріад та інших жінок, тоді як Єгипт 50 синів. Оракул однак провістив Данаю, що Єгипт уб'є всіх його дітей (чи його самого)[1], тому цар відправився з дочками в Грецію, зупинившись на Родосі. На честь данаїд було названо міста Родоса: Лінд, Іаліс і Камір[2]. Коли вони прибули у володіння Геланора в Арголіді, з гір спустився вовк і вбив худобу Геланора, що було витлумачено як знак визнати Даная новим царем[3].

Інах раніше оголосив землі Арголіди присвяченими богині Гері, за що Посейдон позбавив їх води і царство потерпало від засухи. Тому Данай відправив своїх дочок на пошуки способу умилостивити Посейдона. Одна з них, Амміона, розбудила у лісі сатира і коли той намагався оволодіти нею, покликала на допомогу Посейдона. Той убив сатира своїм тризубцем і Амміона за це віддалася йому. Посейдон натомість сказав, що коли вона витягне застряглий у скелі тризубець, звідти потече вода. Так утворилося джерело, що дало початок річці Лерна, котра ніколи не пересихає[4]. У столиці Арголіди Аргосі данаїди викопали криниці, чотири з яких було визнано священними[5].

Тим часом Єгипт відправив своїх синів розшукати Даная і його дітей. Ті підступно погодилися на весілля, замисливши вбити данаїд у шлюбну ніч. Коли Данай відмовився, вони взяли Аргос в облогу. Під час облоги всі колодязі в місті пересохли, тож Данай погодився на умови[5].

Дочок Даная і синів Єгипта було одружено, підбираючи пару за схожістю імен або випадково за жеребом[6]. Данай дав дочкам гострі шпильки, щоб ті вночі вбили ними своїх чоловіків. Опівночі вони здійснили вбивства, за винятком Гіперменестри, оскільки призначений їй Лінкей не посягнув на її цноту. Вона допомогла Лінкею втекти до однойменного міста, де той на знак порятунку запалив вогонь, а Гіперменестра у відповідь запалила вогонь вдома. Звідси походив звичай щороку давати такі знаки між Лінкеєю та Аргосом. Данай став вимагати для неї страти, але судді виправдали її за заслуги — Гіперменестра встановила статую Афродіти і присвятила одне зі святилищ Артеміді[7].

Після цього Данай спробував видати дочок заміж за інших чоловіків. Було влаштовано змагання з бігу, в якому переможець міг би сам обрати собі наречену. Спочатку мало хто наважився одружитися з убивцями, але згодом данаїд було видано заміж і їхні нащадки називалися данайцями. Лінкей пізніше воз'єднався з Гіперменестрою, вбив Даная і зайняв його трон[8].

Данаїд було очищено в Лернейському озері, проте боги все одно призначили їм після смерті покарання. В царстві Аїда данаїди мусили вічно носити воду дірявими глеками. За відомішим варіантом — заповнювати водою бездонну бочку[9].

Перелік данаїд[ред. | ред. код]

Перелік данаїд за Аполлодором[10]
№. Данаїди Матері данаїд Чоловіки Матері чоловіків №. Данаїди Матері данаїд Чоловіки Матері чоловіків
1 Гіперменестра Елефантіс Лінкей Аргифія 26 Хрисіппа Memphis Хріссіп Tyria
2 Горгофона Протей 27 Автоноя Поліксо Еврилох Каллідана
3 Автомата Європа Бусіріс 28 Теано Фант
4 Амімона Енцелад 29 Електра Перістен
5 Агава Лукус 30 Клеопатра (інша) Гермус
6 Скея Дайфорон 31 Евридіка Драй
7 Гіпподамія Алантея, Феба та Гамадріада Ітрус арабки 32 Главсіппа Потамон
8 Родія Халкодон 33 Антелея Кіссей
9 Клеопатра Агенор 34 Клеодора Лікс
10 Астрея Хает 35 Евіппа (інша) Імбр
11 Гіпподамія (інша) Діокрист 36 Ерато бромій
12 Глауса Алекс 37 Стігна Поліктор
13 Гіппомедуза Алкменор 38 Бріка Хтоній
14 Горга Гіппоіой 39 Актея Піерея Періф Горго
15 Іфімедуза Евгенор 40 Подарка Оен
16 Рода Іпполіт 41 Діоксіппа Єгипт
17 Пірена ефіопки Агаптолем фінікійки 42 Адіта Меналек
18 Доріон Серсет 43 Осипета Ламп
19 Фатіс Евридамант 44 Піларга Ідмон
20 Мнестра Ігій 45 Гіпподіка Герсе Ідас Гефестина
21 Евіппа Ігіс 46 Адіанта Дайфорон (інший)
22 Анаксібія Архелай 47 Каллідіса Кріно Пандіон
23 Нело Монемах 48 Оема Арбел
24 Кліте Мемфіс Кліт Тирія 49 Калеано Гіпербій
25 Стренела Стенел 50 Гіперіппа Гіппокорист

Трактування міфу про данаїд[ред. | ред. код]

Згідно Роберта Грейвса, у міфі про данаїд відображено прихід у Грецію еллінів та їхні спроби викорінити місцевий культ. Данаїди були жрицями, що виконували ритуали з використанням води, ллючи її на землю з метою викликати дощ, звідси їх постійний зв'язок з водою і водоймами. Ці ж жриці вірогідно зображені в міфах про Геракла в образі чудовиська гідри. Вбивство данаїдами чоловіків свідчить про невдалу першу спробу викорінити культ. Коли лідер еллінів, зображений як Лінкей, після другої спроби одружився на старшій жриці, інших жриць було роздано в дружини еллінським вождям. Ім'я Лінкей вірогідно було царським титулом, як і Єгипт та Данай.

Діряві глеки данаїд могли використовуватися в їхніх ритуалах для проливання води, подібно як сита, що пізніше вважалися атрибутом відьом. Вбивство чоловіків шпильками може вказувати на спосіб ритуального вбивства царя-жерця, поширений до приходу еллінів. Вогні, запалені Гіперменестрою і Лінкеєм, відображають обряд на честь початку весни і шанування сонця[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аполлодор II.1.5; Гігін. Міфи 168; Євстафій про Гомера, с. 37.
  2. Гіган. Цит. тв.; Аполлодор II. 1.4; Геродот II.182; Діодор Сицилійський V.5 8.1; Страбон XIV.2.8.
  3. Павсаній II.38.4 і 19.3; Еврипід. Цит. за: Страбон VIII.6.9; Страбон. Там же; Геродот 11.171; Плутарх. Про підступи Геродота 13.
  4. Гігін. Міфи 169; Аполлодор II.1.4.
  5. а б Гігін. Міфи 168; Аполлодор II. 1.5; Страбон VIII.6.9.
  6. Аполлодор. Цит. та.; Гігін. Міфи 170.
  7. Аполлодор. Цит. тв.; Павсаній II.25.4; 19.6 і 21.1.
  8. Піндар. Піфійські оди К. 117 і далі; Павсаній III. 12.2; Гіган. Міфи 170; Сервій. Коментар до «Енеїди» Вергілія Х.497.
  9. Аполлодор. Цит. тв.; Лукіан. Морські розмови VI; Гігін. Міфи 168; Овідій. Героїні XIV; Горацій. Оди III.11.3. і далі
  10. Псевдо-Аполлодор, Бібліотека, кн. 2.1.5
  11. Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 160–161. 

Література[ред. | ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312 с.
  • Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.