Гера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гера (Ήρα)
Hera Campana Louvre Ma2283.jpg
Статуя Гери, Лувр
Цариця богів, Богиня заміжжя, жінок та народження
Міфологія: Давньогрецька
В інших культурах: Юнона
Місцевість: гора Олімп, Стародавня Греція
Батько: Кронос
Мати: Рея
Брати/сестри: Гестія, Аїд, Зевс, Посейдон і Деметра
Чоловік: Зевс
Діти: Арес, Геба, Еніо, Гефест, Ілітія
Свята на честь: Гереї
Атрибути: гранат, діадема
Зображення у Вікісховищі?


Гера (грец. Ήρα) — давньогрецька богиня, за класичними уявленнями — старша дочка Кроноса й Реї, вихована в домі Океана й Тетії, сестра і дружина Зевса. Гера відома з доеллінських часів і вірогідно була верховним божеством до встановлення загальногрецького культу Зевса.

Гера в міфах[ред.ред. код]

Гера була народжена титанідою Реєю від титана Кроноса на острові Самос або в Аргосі. Виховував її Темен в Аркадії, а няньками були чотири пори року[1]. Її брат Зевс залицявся до Гери, слідкуючи за нею в різних місцях, поки не обернувся на зозулю в Арголіді. Коли Гера взяла зозулю до рук, Зевс набув справжнього вигляду і оволодів Герою, тож вона мусила вийти за нього заміж[2].

На їхнє весілля різні боги піднесли свої дари. Відомо, що Гея подарувала золоту яблуню, яку Гера посадила в саду на далекому Заході. Шлюбну ніч Зевс і Гера провели на Самосі і тривала вона 300 років. Час від часу богиня купалася в струмку з назвою Кана, що в Аргосі, повертаючи собі незайманість[3].

Від Зевса Гера народила Ареса, Гефеста й Гебу. Згідно деяких переказів, Ареса було зачато від доторку до квітики, а Гебу — від доторку до листя салату[4]. Також є думка, що Гефеста вона народила від Талоса, небожа Дедала, або чудесним способом, як і інших дітей. Зевс не повірив у це, поки Гера не поклялася у вірності йому водами ріки Стікс[5].

Будучи дружиною Зевса, Гера володіла великою владою і за своєю волею могла наділити будь-яку істоту, звіра чи людину, даром пророцтва[6].

Гера мала відомість своїми сварками з чоловіком, оскільки вирізнялася ревнивістю до Зевса, котрий часто зраджував їй. Богиня нерідко мстила Зевсу і збиткувалася з нього, хоча той часом слухався її порад. Переважно Гера користувалася інтригами і зв'язками з іншими богами, не шкодячи Зевсу безпосередньо. Так вона всіляко перешкоджала сину Зевса від Алкмени, героєві Гераклу, виконати подвиги, за які той мав отримати безсмертя. З деяких міфів відомо, що Гера іноді викрадала пояс Афродіти аби розпалити в чоловікові пристрасть і так ослабити його волю[7].

Одного разу Гера навіть влаштувала змову проти Зевса аби позбавити його влади. Боги-олімпійці приєдналися до неї та зв'язали сплячого Зевса ременями з сотнею вузлів. Коли олімпійці вже обговорювали кому стати новим верховним богом, нереїда Фетіда, щоб не допустити міжусобиці, викликала гекатонхейра Бріарея, котрий визволив Зевса. Той покарав Геру, підвісивши її за руки на золотих ланцюгах до неба, а до ніг прив'язав важкі ковадла. Попри обурення решти богів, ніхто не наважився звільнити Геру. Зевс дав їй свободу тільки коли почув від Гери клятву більше не влаштовувати повстань проти нього. Решту богів Зевс помилував, тільки найсильніших, Аполлона й Посейдона, відправив на рік служити цареві Лаомедонту[8].

Культ Гери[ред.ред. код]

Храми богині були в Мікенах, Аргосі, Спарті, Коринфі, Самос, Платеях, Олімпії й інших містах. У прадавні часи уособленням богині був простий стовп або колода. Пізніше її зображували як поважну матрону величної вроди. Такою зобразив Геру Поліклет у колосальній статуї із золота й слонової кістки, що стояла в храмі богині в Аргосі; там через кожні 5 років на її честь улаштовувалися свята — гереї. У коротких сорочках, з розпущеним волоссям дівчата змагалися з бігу. Переможниця діставала нагороду — маслинову гілку й шматок печінки з жертовних тварин.

Римляни ототожнювали Геру з Юноною; Юнона мала храм біля Капітолію, де був головний центр її культу. Тут же містилася святиня Капітолійської Трійці: Юпітера, Юнони й Мінерви.

З античних скульптур Гері присвячені «Гера Фарнезе» та «Юнона Лудовізі»; на деяких рельєфах (Парфенон) Гера зображена поруч із Зевсом. У вазописі відтворено сцени з Іо, Парісом тощо. У європейському живописі мотиви міфів про Геру знаходимо в творах Рубенса, Пуссена, А. Карраччі. В музиці до образу Гери зверталися І. І. Фукс, Дж. Б. Бонончіні, С. Майр.

Див. також[ред.ред. код]

  • 103 Гера - астероїд, названий на честь богині.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Павсаній VII.4.4 і VIII.22.2; Страбон IX.2..36; Олен. Цит. за: Павсаній II. 13.3.
  2. Діодор Сицилійський V. 72; Павсаній II.36.2 і 17.4.
  3. Cхолії до "Ілиади" Гомера I.609; Павсаній II.38.2.
  4. Овідій. Фасти V.255
  5. Сервій. Коментарі до "Буколік" IV.62; Кінефон. Цит за: Павсаній VIII.53.2.
  6. Гомер. Іліада XIX.407.
  7. Гомер. Іліада I.547; XVI.458; VIII.407-408; XV.17; VIII.397-404; XIV.197-223.
  8. Cхолії до "Іліади" Гомера XXI.444; Цец. Схолії до Лікофрона 34; Гомер. Іліада I.396 и ХV.18-22.

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. — Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993. — С. 31.
  • Замаровский Войтех. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — ISBN 5-250-01575-1.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.