Двигун Революції (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 56°16′33″ пн. ш. 43°55′14″ сх. д. / 56.27583° пн. ш. 43.92056° сх. д. / 56.27583; 43.92056

Двигун Революції
Загальні дані
Тип Колонна мілкого закладення
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 20 листопада 1985
Архітектор(и) Ю. Бубнов, О. Копилов
Художник(и) В. Логінов
Виходи до пр. Леніна, вул. Норільська, вул. Героя Чугунова
Час відкриття 05:15
Час закриття 00:00
Мапа
Автозаводська лінія
Сінна
Площа Свободи
Оборотні тупики
Горьківська
Міст через р. Оку
Московська +зал
Чкаловська
Ленінська
Зарічна
Двигун Революції
Пролетарська
ТЧ-1 Пролетарське
Автозаводська
Комсомольська +зал
Оборотні тупики
Кіровська
Парк культури
Оборотні тупики

Двигу́н Револю́ції (рос. Дви́гатель Револю́ции) — станція Автозаводської лінії Нижньогородського метро, розташована між станціями «Зарічна» та «Пролетарська». Відкрита 20 листопада 1985 року в складі першої черги Автозаводської лінії.

Назва[ред. | ред. код]

Станція отримала назву за машинобудівним підприємством «Двигун Революції» (в теперішній час ВАТ «РУМО»[ru].

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — колонна мілкого закладення.

Вестибюлі і пересадки[ред. | ред. код]

Має два підземних вестибюля для входу та виходу пасажирів на розі пр. Леніна та вул. Норільської. Станція розташована в житловому районі «Іподромний».

Оздоблення[ред. | ред. код]

Станція вирішена в стійко-балковій конструктивній системі. Потужні прямокутні, що розширюються догори колони білого кольору надають перонному залу підкреслену монументальність. Приглушені жовто-сірі кольори (мармур Кібіткордонського родовища) об'єднують все приміщення в єдиний ансамбль. Для створення загальної колірної єдності використані також сірі кольори гранітної підлоги і мармуру «уфалей», який введено в вертикальні поглиблення восьмигранних колон розподільних і касових вестибюлів .

Виробничо-революційна тематика назви станції відображена включенням металевих деталей в оздоблення станційного залу: профільованих обрамлень внутрішніх поверхонь колон і прогонів між ними, накладних настінних букв назви станції і карбування на дверях електротехнічних шаф.

Над сходами, що ведуть на платформу , розташовані два кольорових панно, виконаних у техніці римської мозаїки. Передаючи в алегоричній формі пафос революційного руху нижньогородського пролетаріату, вони є й головними колірними акцентами всієї станції.


Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]