Двигун Революції (станція метро)
Координати: 56°16′33″ пн. ш. 43°55′14″ сх. д. / 56.27583° пн. ш. 43.92056° сх. д.
| Двигун Революції | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Тип | Колонна мілкого закладення |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Дата відкриття | 20 листопада 1985 |
| Архітектор(и) | Ю. Бубнов, О. Копилов |
| Художник(и) | В. Логінов |
| Виходи до | пр. Леніна, вул. Норільська, вул. Героя Чугунова |
| Час відкриття | 05:15 |
| Час закриття | 00:00 |
 | |
 Автозаводська лінія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Двигу́н Револю́ції (рос. Дви́гатель Револю́ции) — станція Автозаводської лінії Нижньогородського метро, розташована між станціями «Зарічна» та «Пролетарська». Відкрита 20 листопада 1985 року в складі першої черги Автозаводської лінії.
Станція отримала назву за машинобудівним підприємством «Двигун Революції» (в теперішній час ВАТ «РУМО»[ru].
Конструкція станції — колонна мілкого закладення.
Має два підземних вестибюля для входу та виходу пасажирів на розі пр. Леніна та вул. Норільської. Станція розташована в житловому районі «Іподромний».
Станція вирішена в стійко-балковій конструктивній системі. Потужні прямокутні, що розширюються догори колони білого кольору надають перонному залу підкреслену монументальність. Приглушені жовто-сірі кольори (мармур Кібіткордонського родовища) об'єднують все приміщення в єдиний ансамбль. Для створення загальної колірної єдності використані також сірі кольори гранітної підлоги і мармуру «уфалей», який введено в вертикальні поглиблення восьмигранних колон розподільних і касових вестибюлів .
Виробничо-революційна тематика назви станції відображена включенням металевих деталей в оздоблення станційного залу: профільованих обрамлень внутрішніх поверхонь колон і прогонів між ними, накладних настінних букв назви станції і карбування на дверях електротехнічних шаф.
Над сходами, що ведуть на платформу , розташовані два кольорових панно, виконаних у техніці римської мозаїки. Передаючи в алегоричній формі пафос революційного руху нижньогородського пролетаріату, вони є й головними колірними акцентами всієї станції.
- (рос.) Станція «Двигун Революції» на сайті «Мир метро» [Архівовано 31 липня 2012 у Wayback Machine.]
- (рос.) Станція «Двигун Революції» на сайті «Прогулки по метро» [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]