День Сави

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савин день
Савин день
Свято Варвари та Сави. Одещина
Тип народно-православний
Дата 5 (18) грудня
Пов'язаний з День святого Миколая

Савин день — день народного календаря слов'ян, що відзначається 5 (18) грудня. У слов'янському православ'ї свято святого Сави — один з ритуально зазначених днів, наступних один за одним і утворюють єдиний комплекс: День Варвари, день Сави, день Зимнього Миколи[1].

Сава — батько зимового Миколи. Наступного дня, 19 грудня, українці відзначають День святого Миколая.

Святкування[ред. | ред. код]

День Сави вважається одним з веселих українських свят. У родинах, де є чоловік з таким ім'ям, здавна справляли жартівливі обряди пошанування іменинникові.

Дослідник українських звичаїв Олександр Токар так описував святкування[2]:

Біжимо до школи рано-рано. Надворі ще темно, але хата дядьки Сави уже світиться вікнами. Потихеньку завертаємо у двір і починаємо частівку: «Як був Сава, то не їв сала, а їв паляниці, щоб любили молодиці». Ось у дверях загуркотів засув і на поріг став дядько Сава, рудий, аж червоний у світлі, що падає на нього з хати. Ми, як горобці, розбігаємось вусібіч, але дядько в гарному настрої.

Цього дня не було заведено їсти скоромного, бо зазвичай ще тривав піст. До столу подавали капусту, квашені яблука, пироги з картоплею та квасолею, оселедці.

Прислів'я[ред. | ред. код]

Зі святом Сави пов'язано багато прислів'їв та приказок:

  • Сава приїхав на білих санчатах.
  • Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.
  • Сава мостить, а Микола гвоздить.
  • На Сави сільські жінки брались до рукоділля, є приказка: «Прийшла пора і савити, і варварити, і куделю прясти». Про жінку, що не хотіла прясти, казали: «Савила та варварила і сорочки собі не справила».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Савва св. / Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4. — С. 527–530. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.

Посилання[ред. | ред. код]